Рум
Алеф
Без імені навіки я помер у літню днину тиху і погожу і час минув і всі мене забули я бачив як просіюють пісок я їм співав так часто в надвечір’ї засмаглі юнаки на колісницях що їхній слух був пильний до пісень крихке ім'я немов сухий папірус але міцні слова немов бурштин
Відредаговано: 23.01.2022