книга видиху

018

Під нефритовим деревом я цілував свого коханого торкався його яшмового тіла а він посміхався бо нам не була потрібна яшма для щастя

Я п’ю золоті дні зі срібних келихів із вінцями із хмар і не потребую срібла для купівлі чи золота для перемовин

Я посадив каштан і дивлюся як він росте і знаю що не проживу і половину його віку але я втішений бо є час росту і част зов’ядання і обидва гарні наче близнюки

Назарій Назаров

Подобається

#3400 в Різне
#888 в Поезія
#3269 в Сучасна проза

У тексті є: кохання, медитація, природа

Відредаговано: 23.01.2022

Додати до бібліотеки

Поскаржитись