книга видиху

012

Бет

Чи ти все іще пригадуєш краї які нас прихистили колись у дні зими і туманних ранків? У ті дні які спроквола ковзали по поверхні часу прозорі і тонкі які лише позірно відділяли нас від минулого дай мені руки може ми повернемо їх разом твою жорстку долоню таку несхожу на мою але все ж дорогу коли вона стискає мою руку мій милий друже дні ковзають спроквола

Назарій Назаров

Подобається

#3411 в Різне
#890 в Поезія
#3278 в Сучасна проза

У тексті є: кохання, медитація, природа

Відредаговано: 23.01.2022

Додати до бібліотеки

Поскаржитись