книга видиху

03

4

 

І от я гнаний вітром крізь часи до зграй 

співучих дельфінів і зірок 

І нам кортить із ними змішати пісні 

ті що вже лунали із тими що лунатимуть завжди  

танок безмовний за яким я підглядаю в небі 

вторить чиїмось крокам на моїх отніх стежках  

коли я втіливсь я співав степовою мовою 

у ній розтоплене скло текло крізь сухі кущі 

розквітлим квітом 

Тепер інакші дні і час настав стулити вуста 

переплести старі пісні чимось більшим 

ніж моє дитинство і любов 

переплести їх із присутністю речей що не співають 

а тільки дивляться на нас із висоти

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше