книга видиху

01

2 

 

Цю пісню співали колись гучним наріччям 

а тепер співають приглушеним 

юний пастух у видолинку 

занадто юний щоб здійняти руки грозячи 

далеким пагорбам 

осміяний чернець із невсипущими мріями 

і довгими пальцями 

він сховав свій блиск під грубим вовняним одінням 

Він присвятив свої дні і ночі мовам якими говорять лише 

в імлі далеких міст 

він чекав на друга

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше