книга видиху

30

Пісні бідного комірника

Мої комори повні слів мої кишені порожні

мої чресла знали любов жінки і чоловіка

двох змій що сплелися і їли солодкий інжир

у дитинстві я чував тубільних поетів які кричали з дахів

кидаючи слова на літній вітер

Для них найкоштовнішим віршем була чутка

яка мандрувала з вуст до вуст не змінюючи сандалів

Давні поети яких я ще застав

були орачами вони плавали по чорнозему як інші плавають по морю

Їхні широкі дерев'яні вітрила боляче ранили землю

із рани здіймались темно-криваві маки

Я пам'ятаю їхні імена і слова їхніх пісень

від них і досі відгомін у мене у вухах

із гарячих днів днів середини літа

із днів мого тінистого отроцтва

Я розвіяв їхні співи по курних дорогах

стоптаних копитами

Я повернусь колись іще сказати їй прощайте

Подобається

#3406 в Різне
#889 в Поезія
#3278 в Сучасна проза

Відредаговано: 23.01.2022