книга видиху

28

Далед

я не домагаюся кохання воно є яким є як я яким є уздовж блакитних рік ми плавали туманними ночами щоб досягти верби за струмком торкнутись м'якого піску рожевої ріні теплого моху і поцілувати трави чиєїсь самоти прихисти нас вербо під гривою гілля доки сонце що йде кружаля сяде за пагорб і ми заснемо

Назарій Назаров

Подобається

#3408 в Різне
#890 в Поезія
#3274 в Сучасна проза

У тексті є: кохання, медитація, природа

Відредаговано: 23.01.2022

Додати до бібліотеки

Поскаржитись