книга видиху

28

Далед 

 

я не домагаюся кохання воно є яким є як я яким є уздовж блакитних рік ми плавали туманними ночами щоб досягти верби за струмком торкнутись м'якого піску  рожевої ріні теплого моху і поцілувати трави чиєїсь самоти прихисти нас вербо під гривою гілля доки сонце що йде кружаля сяде за пагорб і ми заснемо

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше