Розділ 19. Останній ключ у руках Сьомої

Світ тріщав навколо неї, як скло, яке хтось стискає голими руками.
Wren стояла на межі між двома площинами реальності: позаду — П’ятірка, знесилена,
відрізана від своїх стихій; попереду — Сьома, оповита світлом і тінню водночас; а між
ними… Тінь. Сутність, старіша за Творців, за магію, за саму ідею рівноваги.
Її присутність змушувала світ вигинатися під неможливими кутами.
Кольори ставали холоднішими.
Темрява — щільнішою.
І Wren нарешті відчула: її власна сила теж відходить. Вогонь, яким вона завжди була,
більше не слухався. Але це її вже не лякало. Вона боялася іншого.
— Wren, — Сьома сказала її ім’я так, ніби це був пароль, якого боялася вимовляти. —
Не підходь. Ти не зрозумієш, що відбувається.
— Я вже зрозуміла, — відповіла Wren, повільно наближаючись. — Ти єдина, на кого
воно не може вплинути.
Тінь повернула до неї порожнечу, схожу на погляд.
— Неправильно, — пролунав не-голос у її свідомості. — Сьома захищена не силою.
Ти — ключ.
Wren відчула, як щось у ній змінюється. Сила, яку вона вважала стихією, раптом
стала… іншим. Не полум’ям. Не магією.
Кодом.
Крихітним фрагментом структури світу, який відгукувався на близькість Тіні.
Сьома різко обернулася до неї.
— Wren, не слухай його! Це пастка. Це те, чого він хоче — щоб ти повірила, ніби
можеш вплинути на нього.— А можу? — запитала вона тихо.

Сьома заплющила очі — і ця мить тиші все сказала.

Так.

Wren ковтнула холодне повітря, яке вже не пахло світом, який вона знала.

— Якщо я — ключ… — сказала вона. — То я можу або закрити двері, або відчинити.

Тінь зрушила, немов задоволена.

— Відчини, — прошепотіла сутність. — І світ перестане боятися власних творців.

— Закрий, — тихо відповіла Сьома. — І світ збереже останній шанс на рівновагу.

Wren дивилася на двох перед собою.

Сьома — світло, яке могло знищити.

Тінь — морок, який міг переписати все живе.

І посеред цього — вона сама.

— Я не… — її голос зламався. — Я не знаю, як.

— Ти знаєш, — сказала Сьома. — Ти завжди знала. Твоя сила ніколи не була тільки

стихією. Ти носила в собі фрагмент… їхнього початку.

Тінь ніби всміхнулася.

— Вона — не помилка. Вона — двері.

Wren відчула, як реальність перед нею розходиться, пропонуючи два можливі варіанти.

Варіант перший:

Зачинити двері.

Захистити світ.

Але втратити щось важливе — назавжди.

Варіант другий:

Відчинити.

Дозволити Тіні переписати рівновагу…

І, можливо, врятувати Сьому — якщо вона була створена для чогось більшого.

Вона заплющила очі.

Рішення не буде правильним.

Але воно буде єдиним.

— Я виберу, — сказала Wren. — І це змінить усе.

Світ зупинився в очікуванні.