Розділ 14. Ціна незалежності

Повітря стало густішим, ніби світ прогинався під власною вагою.

Після вироку Творців місто виглядало так, наче його завісили невидимою тканиною —

кольори приглушилися, звуки стихли, навіть світло сонця стало важчим.

П’ятірка й Сьома стояли перед розломом у небі, де геометричні структури Творців уже

готували наступний етап Суду.

Wren відчувала, як всередині неї щось стискається. Наче хтось знімав захисний шар з її

думок, щоб побачити суть.

— Їм не потрібен діалог, — сказала вона тихо. — Вони вимагають ритуалу. Ціну.

Ash знервовано провела пальцями крізь повітря, яке мерехтіло від перекрученої магії.

— Творці хочуть компенсацію? Це що, бюрократія космічного масштабу?

— Це… порядок, — пробурмотіла Terra. — Їхній порядок.

Hazel мовчки вдивлялася в небо. Її полум’я давно згасло. І це лякало найбільше.

Сьома стояла осторонь. Бліда, виснажена, але дивно спокійна, ніби вже

здогадувалася, що буде далі.

Wren наблизилася до неї:

— Ти щось знаєш. Скажи.

Дівчина підвела очі.

У них не було страху. Була… готовність.

— Кожен світ, який виривається з рівноваги, платить, — сказала вона тихо. — Це закон

Творців.

— Платить чим? — різко спитала Celine.

Відповідь прийшла не від Сьомої.

Вона прийшла від Творців.

Голоси, створені з чистої геометрії, з’єдналися в одне:

— Для збереження світу необхідно стабілізувати рівновагу.

— Для стабілізації потрібне Ядро.— Ядро може бути створене лише зі свідомої жертви.

— Однієї.

— З вас.

Всі завмерли.

Ash втратила дар мови.

Terra зробила крок назад, ніби земля під ногами провалилась.

Hazel згасла всередині.

Celine схопилася за рот, боячись вимовити звук.

А Wren почувала, ніби хтось вирвав у неї повітря.

— Ви хочете… когось із нас? — її голос тремтів. — Живого?

— Ні.

— Не життя.

— Приналежність.

— Особистість.

— Свідомість Ядра має належати Творцям.

— Той, хто стане Ядром, перестане бути собою.

— НАЗАВЖДИ.

І тоді настала справжня тиша.

Wren відчула, як всередині піднімається паніка.

Це була не смерть.

Це була втрата себе.

Назавжди.

Ash заговорила першою:

— Це… рабство.

— Це знищення особистості, — додала Terra.

— Це… викрадення душі, — прошепотіла Hazel.

Сьома стояла нерухомо.

Потім зробила крок уперед.

— Я піду, — сказала вона тихо.

— НІ! — крикнула Wren.

Голос був зірваним, різким, не її.

Він вихопився з грудей так, ніби вона втратила щось уже в цю мить.

Сьома подивилася на неї з сумною усмішкою.— Я все одно… ніколи повністю не була вашою.

— Ти стала нашою! — Wren схопила її за руку, стискаючи, наче могла втримати

силоміць. — Ти жива! Ти частина світу!

— Я — частина помилки, — відповіла вона тихо. — І якщо мій вибір може її

виправити…

Celine різко втрутилася:

— А якщо це пастка?! Якщо вони просто хочуть позбутися тебе, щоб відкотити світ

назад?!

Terra підняла голову — її очі блищали від люті.

— Ми не віддамо їм нікого.

Творці відповіли одразу:

— Світ без Ядра впаде.

— Розриви збільшаться.

— Реальність розсиплеться.

— Вибір — неминучий.

Wren відчула, як руки тремтять.

— І якщо ми відмовимося?

Голоси Творців стали безжальними, кристально-спокійними:

— Тоді світ буде скасований.

— Його історія завершена.

— Усі форми життя — перезаписані.

Hazel прошепотіла:

— Вони… не брешуть. Я відчуваю це.

І тоді Wren зрозуміла головне:

Творці не злі.

І не добрі.

Вони принцип.

Абсолют.

Порядок, який не терпить хаосу.

Їм не потрібен ворог.

Вони лише вимагають баланс.

А ціна за баланс — хтось із них.

Wren закрила очі. І знала: рішення наближається.Ціна незалежності —

це вибір, за який доведеться заплатити всім.