ЧАСТИНА IV. Коли творці та творіння стикаються. Розділ 13. Суд над світом

Світ завмер — буквально.

Час перестав текти рівно в ту мить, коли тіні Порожнечі торкнулися землі. Листя

зависло в повітрі, люди завмерли в кроці, навіть вітер застиг, немов його хтось вимкнув.

Лише П’ятірка, Сьома й ті, хто стояв у Точці Розлому, могли рухатися.

Над містом розкрився колосальний круг — не портал, не вікно, а щось схоже на око

світу, яке нарешті прокинулось. Геометричні фігури-глашатаї Творців складалися в

складні структури, ніби готуючи простір для оголошення.

Wren відчула, як щось торкнулося її думок.

Тонке. Різке. Всепроникне.

— Ініційовано.

Суд.

Над.

Рівновагою.

Ash інстинктивно підняла руки, ніби могла захистити всіх щитом стихії.

Hazel запалила полум’я, яке в ту ж мить потьм’яніло до майже чорного.

Terra зробила крок уперед, її присутність тиснула на землю, намагаючись повернути їй

стабільність.

— Суд над ким? — зірвалася вона. — Над нами?

Відповідь прийшла одразу:

— Над світом, що дозволив Сьому.

— Над світом, який більше не слухається законів творення.

— Над світом, який відкрив себе Порожнечі.

Небо вигнулося, наче його зім’яло зсередини.

Wren стиснула кулаки — вона чула більше, ніж інші.

Вони бачили не просто хаос.

Для Творців це був збій системи. А збій потрібно або виправити… або стерти.

Сьома — дівчина, яка стояла за спинами П’ятірки — зробила крок назад. В її очах

блиснув страх, але глибоко там жевріла й інша емоція — спорідненість.

— Вони не судять світ, — прошепотіла вона тремтячим голосом. — Вони судять мене.

Wren різко повернулась:

— Ні! Ти не причина — ти наслідок! Вони не розуміють…

Але Творці вже відповідали:

— Сьома — порушення.

— Аномалія.— Розрив у концепції рівноваги.

— Вона не повинна існувати.

Ash викинула вперед руки, і вітер ударив у світлові структури Творців. Але він просто…

пройшов крізь них, як через відображення у воді.

— Чудово, — пробурмотіла вона. — Значить, вони ще й нематеріальні.

Terra вдарила по землі — земля піднялася, але зупинилась на півдорозі, наче хтось

утримував її в долоні.

Hazel спробувала пробити простір полум’ям — воно лише стікало по поверхні

Порожнечі, не залишаючи сліду.

Wren дивилася на все це з важким серцем.

— Вони не б’ються, — сказала вона. — Вони… оцінюють.

І справді — над головами дівчат почали формуватися ряди ліній, що перетворювалися

на незнайомі символи. Вони світилися, пульсували, рухалися, наче аналізували кожну

частинку реальності.

— Результат:

Світ нестабільний.

Стихії відхиляються.

Баланс втрачає функцію.

Загроза Порожнечі — критична.

Сьома зробила крок уперед, дивлячись у саме серце чужого виміру.

— Якщо я справді аномалія… чому ж я маю свідомість? Чому маю вибір?

Творці відповіли не словами — структурою. Круг над небом змінив форму. Розширився.

І Wren почула висновок:

— Сьома народжена світом, що збився.

— Не вибір. Не помилка.

— Симптом.

— Тоді ви караєте не мене, — сказала Сьома тихо. — Ви караєте світ.

І цього разу Творці відповіли словами, холодними й остаточними:

— Корекція необхідна.

— Якщо світ не здатен повернути баланс…

— Він буде стертий.

Wren різко вдихнула.

— Отже… це не просто суд.Terra завершила думку:

— Це вирок.

І над світом знову опустилась абсолютна тиша.