Розділ 11. Сила поза межами

Сьома відкриває новий рівень сили — і боїться її
Wren відчула це не раптово — радше так, ніби хтось повільно піднімав завісу перед її
внутрішнім зором. Спершу лише легке тремтіння в пальцях, коли вона торкалася
тріщини реальності. Потім — дивні відлуння, яких не чула жодна інша з П’ятірки. А
тепер…
Це стало вибухом.
Вона стояла на даху старої бібліотеки, вдивляючись у ніч. Місто внизу пульсувало
світлом, але реальність тут, нагорі, була тонкою, як папір. І Wren відчувала, як щось
ізсередини відповідає цим пульсаціям.
— Wren? — тихо озвалася Mei. — Ти знову бачиш… те?
— Це вже не “те”, — прошепотіла вона. — Це… я.
І світ розірвався.
Навколо неї з’явилися десятки ліній — нитки світла, тіні часу, відбитки можливих
майбутніх і минулих подій. Вона бачила їх усі одночасно. Бачила, як будівля під нею
існує одразу у двох станах: ціла і зруйнована. Бачила кожну подругу в кількох варіантах
— сміливу, мертву, змінену, ще не знайдену.
Це було не просто бачення.
Це була влада над реальністю.
— Сьома… — пролунав у голові голос Творців. — Ти входиш у фазу, що не
передбачена. Ти не частина формули. Ти не повинна існувати такою.
Wren затулила вуха, хоч голос лунав всередині неї.
— Заберіть це назад! — вигукнула вона. — Я не хочу цього!
Але сила не слухала. Вона билася в грудях, проривала межі її тіла, її логіки, її
розуміння. На мить Wren відчула, що може зробити будь-що: зупинити час, стерти
тріщини, повернути тих, хто зник.
А потім — ще страшніше — вона відчула, що може знищити все.
— Wren! — Mei схопила її за плечі. — Ти тут. Подивись на мене. Дихай!
Світ зібрався в одну точку й рвучко зімкнувся.
Дівчина знову стояла на даху, задихана, з руками, що тремтіли так, наче вони щойно
торкалися блискавки.— Я… не контролюю це, — прошепотіла вона. — Ця сила… вона не моя. Вона більша

за мене. Більша за все, що ми знали.

— Значить, ми навчимося її стримувати, — сказала Mei, ніжно, але твердо. — Разом.

Wren закрила очі.

І всередині неї, глибоко-глибоко в безмежжі, щось розкрилося ще ширше.

Сьома прокинулася — і сама злякалася свого пробудження.