Книга уламків
Епілог. Замість остаточного запису
Я зібрав те, що лишилося.
Не істини — уламки.
Не відповіді — натяки.
Кожен об’єкт, кожен фрагмент
був кимось забутий
і кимось — надто довго пам’ятаний.
Я не шукав сенс.
Я шукав відлуння.
У речах, що ніби мовчать,
іноді звучить щось гучніше за слова.
Те, що не піддається розшифруванню,
але все ж передається з рук у руки,
через шепіт, через дотик, через час.
Я не знаю, хто прочитає це після мене.
І чи зрозуміє.
Але якщо хоч один уламок у чиїйсь пам’яті
вкотре оживе…
значить, це мало сенс.
Бо пам’ять — це не те, що ми тримаємо.
А те, що не дає нам зникнути.
Це був мій архів.
Не повний. Не точний. Не вічний.
Але справжній.
— Архівіст
#1283 в Сучасна проза
Відредаговано: 16.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
