Об’єкт №034 — Фрагмент вуличного ліхтаря

Місце виявлення: перехрестя колишніх вулиць Вересневої та Сірників
Стан: зігнутий металевий корпус, частина скляної лінзи, сліди кіптяви
Матеріал: сталь, скло (бурштинове), електропроводка
Примітка: згідно з записами, ліхтар був єдиним джерелом світла на ділянці протягом останніх трьох тижнів до евакуації

Опис

Фрагмент має ознаки грубого відриву, ймовірно, внаслідок вибухової хвилі.
Лінза трохи вицвіла, але досі пропускає тепле світло.
На поверхні скла — слабкі відбитки пальців (дитячі).
Всередині знайдено залишки мідної підвіски з написом:
«Тут чекали. Довго. Поки не зникло світло.»

Уламки пам’яті (розшифровано):

«Ми збирались під ним, бо він не згасав. Навіть коли вимикалось усе інше.»
— зі свідчень жительки району (об’єкт №121)

«Я бачив, як вона лишила ліхтареві щось схоже на записку. Просто прив’язала ниткою до стовпа.»
— фрагмент розповіді охоронця (об’єкт №202)

«У дитинстві я думав, що світло живе. Що воно пам’ятає, хто стояв під ним. І кого чекали.»
— нотатка без підпису, знайдена поруч із уламком

Коментар Архівіста

Цей фрагмент не просто частина освітлення.
Це уламок ритуалу. Місце, де трималися надії.
Доки світилося — чекали. Доки чекали — не здавались.

Іронічно: ліхтар пам’ятає більше, ніж його власники.
Бо навіть коли світло згасло, частинка тепла лишилась у склі.
У темряві минулого воно досі мерехтить.
Для тих, хто не встиг піти. Або чекає досі.