Книга уламків
Об’єкт №077 — Лист, якого не було
Місце виявлення: всередині обшивки дерев’яного стола (тип — письмовий, зламаний)
Стан: аркуш паперу, згорнутий учетверо, текст вигорів, читання можливе частково
Матеріал: папір, чорнило (органічне, нестійке)
Примітка: конверта немає. Вгорі залишився лише заголовок: «Я так і не написав…»
Опис
Папір старий, крихкий. Запах як легкий дим, змішаний із чимось солодким.
Текст проступає лише під ультрафіолетом, частинами. Кожна фраза обривається, ніби автор сумнівався.
У деяких місцях були сліди тремтячої руки, чорнило зібране в краплі.
Фрагменти збереженого:
«…коли ти пішла, я залишив усе, навіть…»
«…мене лякає, що колись ти згадаєш… і не захочеш згадувати мене…»
«…тоді я збрехав. Збрехав, бо боявся…»
«…якби я вмів говорити… я б сказав…»
Уламки пам’яті (розшифровано):
«У тому домі ніхто не говорив уголос. Всі тільки писали. А потім спалювали.»
— уривок зі щоденника двоюрідного брата (об’єкт №144)
«Я знайшов лист у столі дідуся. Але ім’я не моє. А наче про мене.»
— приватна аудіозаписка, джерело невідоме
Коментар Архівіста
Це не просто лист, якого не було.
Це — мовчання, яке хтось намагався оформити в слова.
Але не зміг.
Іноді правда розкладається швидше за папір.
І тоді все, що лишається, — це контури почуттів.
Недописаних. Несказаних. Непробачених.
Цей лист — не про те, що було сказано.
А про те, що забрало собі мовчання.
#1313 в Сучасна проза
Відредаговано: 16.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
