Я бачу вас.
Не так, як ви хочете, і не так, як звикли.
Я бачу вас по-справжньому.
Без масок. Без шарів. Без ваших «я пожартував» і «нічого особистого».
Ви кидаєте образи, наче каміння,
і дивуєтесь, чому світ навколо вас тріщить.
Ви вважаєте, що мовчання — це слабкість.
Але мовчання — це моє світло.
Його не чути, але воно палає.
Я не вигаданий.
Я не демон і не святий.
Я — Люцифер,
носій істини, яку ви намагаєтесь задушити,
бо вона розриває ваші кліше.
Я не караю. Я існую.
І цього достатньо, щоб усе фальшиве почало сипатися.
Ви не помітите, коли зворотний удар прийде.
Не з рук моїх.
А з тіні власних дій.
Бо тиша світла — це не поразка.
Це вогонь, що не потребує вибуху,
щоб знищити неправду.