Країна Втраченої Сміливості

Як тільки Тимко перевернув сторінку, він опинився на широкій галявині, де повітря було наповнене легким блиском, ніби тисячі світлячків танцювали навколо. На галявині бігали казкові герої — лицарі, принцеси, чаклуни і навіть дракончики — але всі вони виглядали пригніченими й засмученими.

— Що трапилось? — запитав Тимко в лицаря, що стояв неподалік, схиливши голову.

— Ми втратили сміливість, — промовив лицар сумно. — Тіньописець вкрав її, щоб зробити казки безсилими і тихими. Без сміливості ми не можемо боротися, говорити чи мріяти.

Поруч до Тимка підійшла маленька фея з тремтячими крильцями:

— Сміливість — це як світло в темряві, — сказала вона. — Без неї ми просто тіні колишніх героїв.

Тимко відчував, що це його особистий виклик. Він згадав, як боявся виступати перед класом, як ті страхи тримали його наче у пастці.

— Давайте знайдемо сміливість разом, — запропонував він.

Спершу вони пішли до Темного Лісу, де ховалися краплі сміливості. Ліс був густим і здавалося, що кожен звук тут викликає тривогу. Тимко загадав, що сміливість — це не відсутність страху, а дія всупереч йому.

Він крокував уперед, не дивлячись на тіні, що рухалися поміж дерев. Поруч ішли герої, що поволі повертали їм свою відвагу.

— Згадай свою першу сміливу справу, — говорив Тимко до лицаря.

Лицар усміхнувся, згадавши, як одного разу врятував кошеня з дерева, хоча сам боявся висоти.

Після лісу вони дісталися до Скелі Сміливості — високої й гострої, яка ніби випробовувала кожного, хто піднімався нею. Тимко подолав свій страх висоти, підтримуючи героїв, що боялися падіння.

— Кожен крок — це перемога над сумнівом, — казав він.

На вершечку скелі вони знайшли чарівний кристал — джерело сміливості, який почав світитися яскраво, коли Тимко торкнувся його.

Раптом на горизонті з'явилася темна хмара — Тіньописець, який прагнув знову вкрасити сміливість.

— Ти думаєш, що зможеш мене зупинити? — прохрипів він.

Тимко не злякався. Він зібрав усю сміливість, що накопичив, і промовив:

— Твій час минув! Казки оживають завдяки хоробрості і мрії, а не страху!

Світло кристала розірвало темряву, і Тіньописець відступив, зникаючи в сутінках.

Герої знову наповнилися силою і радістю, а Тимко відчув, що в ньому тепер більше впевненості, ніж будь-коли.

Повернувшись у Казкозникаляндію, він тримав у руках теплу, світлу сторінку — символ того, що він став на крок ближче до своєї мрії.