Іванко та Гнідко

Колись, у одному мальовничому селі, жив-був хлопчик на ім'я Іванко. Він був добрим та щирим, і мав велике серце, сповнене любові до природи. Іванко дружив з усіма тваринами в селі, але найкращим його другом був кінь на ім'я Гнідко.

Гнідко був не просто конем, а вірним другом та компаньйоном. Він завжди був поруч з Іванком, допомагав йому у роботі, й разом вони вирушали у захоплюючі мандрівки по околицях.

Одного дня, під час прогулянки по лугу, Іванко помітив тендітну квітку, яка росла біля самого краю урвища. Квітка була настільки красивою, що хлопчик не міг відвести від неї очей.

- Гнідко, подивись, яка красива квітка! - вигукнув Іванко.

Гнідко підійшов ближче й дійсно, замилувався ніжними пелюстками квітки, що виблискували на сонці.

- Я хочу її зірвати й подарувати мамі, - сказав Іванко.

- Але ж вона росте на краю урвища, - застережливо проіржав Гнідко. - Це небезпечно.

- Не хвилюйся, я буду обережним, - відповів Іванко й почав спускатися по схилу.

Однак схил був дуже крутим, і Іванко посковзнувся. Він впав на землю, вдарився й втратив свідомість.

Гнідко з жахом спостерігав за падінням друга. Він кинувся до урвища й почав голосно іржання, кличучи на допомогу. На щастя, поблизу проходив селянин, який почув іржання Гнідка й підбіг до урвища. Він побачив Іванка, що лежав непритомний на дні, й негайно кинувся йому на допомогу.

Селянин обережно витягнув Іванка наверх й відніс додому. Там він надав хлопчику першу допомогу й покликав лікаря. Іванко одужав, але його нога була травмована. Він не міг ходити й був змушений протягом декількох тижнів залишатися вдома.

Гнідко не відходив від друга ні на крок. Він вірно сидів біля його ліжка, й терпляче чекав, коли Іванко одужає. Іванко був дуже вдячний Гнідку за його вірність і турботу. Він розумів, що кінь врятував йому життя.

- Дякую тобі, Гнідко, - щиро сказав Іванко. - Ти справжній друг.

Гнідко заіржав у відповідь, й ткнувся носом у руку Іванка.

Коли Іванко одужав, він знову почав гуляти з Гнідком. Але тепер він ніколи не підходив до урвища, й завжди пам'ятав про те, як ризикував своїм життям заради красивої квітки.