***

Перші промені сонця заглянули в наші покої і сповістили про початок нового життя. Я підвівся з ліжка і пішов в свою кімнату, готуватись до весілля, залишивши свою, все ще невидиму для мене, наречену наодинці, щоб вона насолодилась приготуванням. 

Дуже швидко прийняв душ, поголився, зачесав неслухняне волосся назад, надів корону, яку вчора принесли від ювеліра, і одягнув білий весільний костюм. З давніх давен, на шлюбний обряд, Король має бути в білому. Поглянув на себе в дзеркало і подумав, яка ж буде сукня у моєї нареченої? За тими же стародавніми звичаями, я не мав бачити сукню до весілля. 

Щасливий я спустився вниз і вийшов у парк, подивитися на обрядовий майданчик. Там вже метушилася прислуга на чолі з Даріусом, який навіть не помітив моєї появи, такий був заклопотаний. Раптом хтось зі слуг поклонився, вітаючи мене і Даріус нарешті мене побачив. 

- Вітаю, Володарю! Все готово до церемонії. Чекаємо на гостей і Жерців, які мають от-от прибути.

- Жерців? Їх буде декілька? - перепитав я, перевіряючи, чи хлопець за втомою не почав, непомітно для себе самого, заговорюватись. Я ж не попередив його завчасно про те, що Жерців має бути двоє.

- Так, Володарю, Ви все правильно зрозуміли. Провести обряд і засвідчити Ваш шлюб мають два Жерця - Світлий і Темний. Так потребують звичаї Алтіору. І коронацію Принцеси також проведуть вони. Ваші сили різнополярні і один Жрець не достатньо могутній, щоб провести церемонію такого рівня. 

Я посміхнувся, упевнившись, що цей хлопець на своєму місті: він вже встиг, навіть, вивчити стародавні звичаї і традиції Королівства, щоб забезпечити законність і правильність шлюбного обряду.  

- Дякую тобі, Даріусе! - промовив я і повернувся на сяйво, яке спалахнуло поруч з нами, - Зустрічай гостей.

Світлий магічний шар, що з’явився посеред майдану, збільшився, перетворюючись на портал і відчинився, випускаючи шановних гостей з Лукс-Кларасу. Рядом зі світлим порталов, водночас з’явився й темний, який привів гостей з Тенебрису.

Привітавшись з усіма, я прошепотів мамі, що наречена у головних покоях і, можливо, потребує допомоги з нарядом. Мама перепросила і швиденько направилася до Принцеси. А я підійшов до Георга з Кларою-Ігніс, тому що не зміг стримати емоції, які накрили мене приємною хвилею, щойно я побачив, як вони виходять з порталу. Не тільки я, а й усі присутні помітили зміни у зовнішньому вигляді Клари-Ігніс.

- Кларо! Твоє волосся, воно…

Не встиг я договорити, як вона перебила мене:

- Так, воно знову вогняне, дякуючи тобі. Тієї страшної ночі я отримала свої сили, окрім сил Гравібуса, тому що віддала їх тобі з власної волі. Та я щаслива, що не маю вічного життя.

- Чому? - поцікавився я.

- Тому що я не уявляю життя без свого коханого чоловіка. Тепер я, як і раніше, маю світлі сили від матері і темні від… батька, - останнє слово вона промовила з сумом, але нарешті, вона назвала його батьком без зневаги. 

Гравібус накоїв багато лиха, але він подарував життя такій чудовій жінці. І я щасливий, що мій названий брат має її за дружину. Сподіваюсь, вона пробачила йому і втрату своєї матері, і чари, які він застосував проти неї, щоб скористатися її силами. 

Раптом небо потемніло, але це нікого не налякало, бо всі знали, що то родина Одвічного Мілвуса прибула на святкування. Вони приземлились поруч із майданчиком і ми підійшли до них привітатися. 

Чи не найпершим до Драконів підійшов кіт Малум - мамин підданий і вірний товариш Одвічного. Вони привіталися і Мілвус познайомив його зі своєю родиною. Ми підійшли пізніше, даючи старим знайомим побалакати наодинці.  

Мілвус молодший з Жаклін привіталися і поклонилися за знак шани, а я вклонився навзаєм. Вони щиро раділи за мене, що я одружуюсь з коханою і створюю родину, яка продовжить мій рід.  

Гості прибували, займаючи місця. Даріус вправно приймав їх і допомагав розміститися. Серед присутніх були і ельфи, і гноми, і кентаври, і Вічні. Всі раси, окрім гоблінів і вампірів зібралися сьогодні, щоб засвідчити початок нової королівської династії об'єднаного Алтіору. Я радів бачити живими всіх, кого бачив у своєму жахливому видінні вбитими і покаліченими.

Час настав. Гості затихли, очікуючи на появу Жерців. А я підійшов до вівтаря, очікуючи початок церемонії. По той бік вівтаря з’явився невеличкий повітряний вир, а поруч - сивий туман. З цих стихій вийшли Жерці. З повітряного вийшов Світлий у білому плащі, а з туманного - Темний, у чорному плащі. Вони вклонились один одному, а потім вшанували поклоном мене і всіх присутніх.  

Повернувшись один до одного, вони різким рухом, з розмахом, пожали один одному лікті і на мить настала темрява, яку пробила блискавка з неба, яка вдарила у вівтар і на тому місті з’явився старовинний фоліант. Я впізнав цю грубу стару книгу, яка об’єднала в собі світлу й темну магію, засвідчуючи гармонію всесвіту.  

У цій книзі поєднані заклинання, які впливають на світ, якщо одна сила переважає іншу, таким чином вони врівноважують різнополярні стихії. Тому що все має бути в рівному праві на існування: вогонь і вода, день і ніч, добро і зло, світло й темрява, холод і тепло. Навіть любов і ненависть мают бути поруч. Сила, яку тримає ця книга, може як зцілювати, так і вбивати. Саме тому вона схована від очей, але сьогодні вона показала себе задля того, щоб своїми заклинаннями поєднати Короля у священному союзі з Королевою, щоб засвідчити їхнє вічне життя і правління на благо Алтіору.  

Коли темрява зникла, Даріус виніс велику подушку червоного кольору, на якій красувалася корона, така ж сама, як і моя, що означає рівність Короля й Королеви. Поруч з короною лежали дві обручки.