***

За обідом ми з майбутньою Королевою Алтіору обговорювали наше весілля, яке заплановане на кінець цього тижня. Справ багато, а у мене завтра збори нового Парламенту, тому маю встигнути все розпланувати. Самому мені точно не впоратися! Але я знаю, хто може мені допомогти. Є людина, на яку я можу цілком розраховувати. Я покликав Даріуса.

- Так, Володарю, слухаю, - з’явився він у вітальні і поклонився нам с Корою.

- Організацію весілля покладено на тебе. Впораєшся?

- Із задоволенням! Все буде ідеально. Я майже все вже розпланував, - він вийшов з вітальні і за мить повернувся з паперами, на яких було розписано все: від накресленого плану місця проведення до асортименту святкового столу.

- Все готово у тебе! - із здивуванням взяв папери і продивився, - Мене влаштовує. Подивишся, кохана? - передав їй листки.

Корія роздивлялася, читала і віддавши Даріусу папери, промовила:

- Чудова робота! Коли ти все встиг?

- Дякую! Я такий щасливий, що ви повернулися живі і здорові, що не міг заснути вночі, поки не закінчив з плануванням. Якщо вас все влаштовує, дозвольте піти, маю розпочинати, - дуже схвильовано промовив Даріус і, не дочекавшись відповіді, пішов до виходу.

Перед виходом зупинився, подивився на свої записи, повернувся до нас і спитав:

- А не замало квітів? 

- Ні, Даріусе, все добре, - сказали ми майже в один голос і трохи не розсміялися, дуже вже смішно виглядав парубок, який спитав, радше, себе, а не нас.

Він вийшов із вітальні і побіг на кухню, голосно гукаючи Арніс. А ми залишились наодинці. Я заспокоївся, що організація весілля в надійних руках і тому можу займатися державними справами, які не можна відкладати. Делегація з усіх Держав має прибути завтра вранці.

- Коханий, я потребую допомоги, - промовила Корія і взяла мене за руку.

- Так, кохана, все, що завгодно.

- Ти не можеш допомогти мені у цьому питанні, тому я маю поїхати на кілька днів до Лукс-Кларасу. Тільки Принцеса Алесія зможе допомогти мені обрати сукню.

Я дуже не хочу відпускати Корію від себе ні на день, ні на годину. Проте розумію, що з мамою їй буде краще, адже у мами є досвід і найкращі майстрині. Я погодився і вирішив, що настав час мені користуватися родинними вміннями створення порталів. 

Ми вийшли на двір, я сконцентрувався, згадав усі настанови Вільмера, зробив коло рукою і перед нами з’явилася світла куля, яка почала рости і відчинилася, коли досягла великого розміру. Ми взялися за руки і увійшли без остраху, тому що бачили, що направляємось прямо в сад перед Світлим Палацом.

Залишив Корію у Світлому палаці і повернувся додому. Завтра багато справ, тому я зачинився в кабінеті і працював усю ніч.

До кінця тижня я занурився в роботу, проводив зустрічі, підписував укази, давав накази і розпорядження. Одним словом, створював правову основу об’єднаного Алтіору. Так, ще багато роботи, але за ці дні я заклав міцний фундамент, на якому збудується сильне Королівство.

- Володарю! - постукав Даріус у двері мого кабінету.

- Слухаю, Даріусе, - відчинив і подивився незадоволено. Не люблю, коли відривають від справ.

- Принцеса Корія повернулася! - не звернувши увагу на мій суворий погляд, прокричав Даріус.

Я одразу пішов зустрічати свою кохану. Ми з нею не бачились три дні, а відчуття, що все життя чекав. Даріус побіг поперед мене і вибіг на вулицю. У відчинені двері зайшла моя Корія, а за нею мій помічник ніс валізи. Я здивовано поглянув на кількість валіз, а Принцеса пояснила, що це подарунки від Нілона. Новий одяг, постільна білизна, прикраси і багато іншого. Впізнаю свого прадіда. Він завжди такий щедрий і безвідмовний.

- А це тобі! - вручила мені теплий пакунок, - Мама Алессія приготувала спеціально для тебе!

- Дякую, люба! З поверненням! Вічність не бачив тебе, - прошепотів їй на вушко і поцілував.

Ми зайшли у вітальню, поки Даріус заносив валізи на другий поверх. Корія побачила, що він оминув її покої, та направився до східців і спитала, чи не забув він часом, де її покої.

- Принцесо, я нічого ніколи не забуваю. Я несу Ваші речі у головні покої Палацу. Завтра весілля, якщо Ви пам’ятаєте, отже вже все готово.

- Дякую, друже, - відповів я і посміхнувся. Цей хлопець дуже завзятий.

З пакунку, який вручила мені наречена, дуже смачно пахло і я миттю здогадався, що там. Покликав Арніс і попросив приготувати нам два какао. Вона дуже швидко принесла ароматні напої, ми всілися на диван і дістали мої улюблені сирники. Такі робить тільки мама. 

В саду, біля Палацу, робота кипіла. Прикрашали майданчик для завтрашньої церемонії. Служниці бігали, як ошпарені, бо їх Даріус підганяв і давав накази що, коли і де ставити. Контролював кожен крок дуже прискіпливо.

Зайшовши до вітальні, Дарус зупинився, нахилив голову, наче обдумував щось, що має сказати.

- Щось трапилось, друже? - підійшов я до нього і торкнувся плеча, щоб привести до тями. Я ж розумію, таке навантаження мало хто витримає.

- Так, Володарю. Тобто ні! З організацією церемоніі все за планом, без жодних відхилень. Я хочу спитати у Вас дещо особисте.

Я запросив його до кабінету, бо він аж зблід, готуючись сказати мені щось особисте. 

- Володарю, я хочу попросити у Вас дозволу на шлюб, - він ледь вимовляв слово за словом, наче його хтось катував, - Я закохався і тепер не бачу життя без неї.

- Я знаю її? Хто вона?

- Ельвіра…

- А вона знає про твої наміри?

- Так, звичайно. І вона також має до мене почуття, але…