Спогади Прадавньої

Перш ніж я розпочну витягувати інформацію з Карги, маю забезпечити безпеку Ельвірі. Дівчина може прокинутися у невідомому їй місті і злякатися того, що вона першим побачить. Застосувавши телекінез я переніс її до гостьової кімнати, поруч з кімнатою Крони і ментально наказав Арніс, шоб вона була поруч з дівчиною.

Арніс прокинулася від мого поклику і пішла до гостьової кімнати. За моїм наказам, вона одягла дівчину у більш зручний одяг, приготувала склянку води, на випадок того, що дівчина потребуватиме допомоги. Арніс знає, що зранку має прийти цілитель і, якщо дівчина не прокинеться до того часу, покоївка покличе лікаря до неї.

Тепер я цілком готовий прийняти сповідь Прадавньої. Заплющив очі, сконцентрував увагу на її спогадах з того моменту, як вона зустріла Крону. А рукою все ще тримав Каргу у замороженому стані.

Вона знайомиться з Кроною і легко добивається її прихильності. Показово прислужує, щоб не викликати підозру. Нишпорить Палацом, збирає інформацію.

Підслухала розмову Даріуса з Кроною, у якому Даріус говорить, що я маю скоро повернутися. Це й стало приводом до рішучих дій. Та запаморочення Крони майже провалило її план. Вона нервувала і боялася, що не встигне до мого приїзду. Щойно Кроні стало краще, Карга, використовуючи настанови цілителя про те, що дівчині треба дихати свіжим повітрям, запросила Крону на прогулянку.

Довела до Фортеці і закинула її за ворота, наклавши закляття невидимості. Майже таке, як і ілюзія. Бачити Крону могла тільки Карга. Та переміститися в тіло Крони Прадавня не могла, як не намагалася. Щити дівчини настільки міцні, що ніяка магія, ані добра, ані лиха, не може крізь них проникнути.

Зрозумівши це, Карга не витрачала більше своїх сил, а просто прийняла на себе личину Крони і скопіювала її голос. Для цього багато магії не потрібно. З силами Карги, це вийшло ідеально. Задоволена собою, вона повернулася до Палацу і сповістила всіх, що Ельвіра покинула Палац, ніби-то за наказом Нілона і повернулася до Лукс-Кларасу.

Все йшло за планом, поки не завітав Мілвус у пошуках мене. Він відчув щось недобре, але не посмів втручатися, бо це моя гостья і я сам маю подбати про неї. Лиха вона чи добра - це моя справа, якщо я привіз її сюди. Та Карга, все ж, переймалася, щоб Дракон не завадив їй досягти успіху у своєму задумі. Вона приховувала хвилювання і майже не виходила з кімнати Крони, щоб вкотре не видати себе.

Дізнавшись, що я повернувся без своїх сил, Карга посмілішала і вийшла в парк, щоб зустрітися зі мною. Її, на перший погляд, невинний поцілунок розпалив моє бажання бути з нею близьким. Та відсутність артефакту знову поставило своєрідну перешкоду на шляху до її мети.

Вона тоді пішла від мене не тому, що засоромилася, а тому що не знала, що то за лілія і чому вона така важлива. Побачивши, шо я від’їжджаю за ворота, Карга швиденько зібралася і побігла до Крони. Та невгамовний помічник Правителя заважав їй. Вона обдала його тим самим мороком, що й Крону і відкинула непритомного Даріуса у кущи, щоб ніхто його не побачив. Знайшла квітку на шиї Крони, зірвала її та повернулася до своїх покоїв. Наче й не виходила з них. В чому й намагалася завірити і мене. Віддала мені артефакт, не розуміючи, що квітка може багато розказати, але цим вона просто хотіла задобрити мене.

Весь той час, поки вона знаходилася в покоях, Карга розраховувала вдалий час для зачаття спадкоємця. Навіть не виходила ані на обід, ані на вечерю. А я картався, думав, що образив невинну дівчину. Коли я прийшов з вибаченнями і постукав у її двері, вона навмисно переодяглася і відчинила двері у напівпрозорому одягу, щоб скористатися моїми почуттями до Крони. Знаючи, що Даріус може от-от прокинутися і розказати правду, та ще й ніч вдала для зачаття, Прадавня з’явилася вночі біля моїх дверей. Тихо, дуже обережно, вона відчинила кімнату і зайшла. Я ж не поставив магічний замок навмисно, щоб Малик зміг попасти до мене в кімнату вранці, якщо щось зі мною трапиться. Карга побачила, в якому я стані і просто стояла, очікувала, поки я отямлюся та побачу її. 

Так і сталося, я загубив пильність і прийняв її, таку звабливу і бажану, у свої палкі обійми. Та коли вона вже майже заманила мене увійти, я відсахнувся, чим дуже розлютив її. Темні істоти, які ще й до всього, дуже похотливі, слабшають, коли не отримують задоволення від тілесного контакту. Це я затямив ще з навчання. Злість і хіть дуже виснажує їх. Саме тому, вона так знервовано одягалась, та в думках все ще планувала, як затягти мене в ліжко. 

Одягаючись, вона своїми рухами створила невеличкий вир, який і скинув тканину з Дзеркала Істини, яке вже приготувало для неї картину майбутнього. Жахливий біль, розпач, безвихідь і смерть вона побачила в одну мить і, не стримавшись, крикнула.

Побачивши все, я зрозумів, що маю робити. Я опустив руку, яка тримала Прадавню закляттям стазису і вона похитнулася, отямившись.

- Вічний! Що ти мені поробив? Відпусти мене і я допоможу тобі зняти прокляття Гравібуса! - хриплим голосом благала вона.

- Ти не зможеш нічого зробити. Ти більше нікому не зашкодиш!

- Не вбивай! Помилуй! Я пропаду, покину Алтіор, обіцяю!

Я вже не слухав її. Вона намагалася мене вмовити, пропонуючи якісь безглузді ідеї, щоб врятувати мене від прокляття Гравібуса. Я мовчки дивився на неї та збирав свої сили для її знищення. Створив на лівій руці темну блискавку, яку наділив силами Вічного, а в правій руці вже напоготові була світла куля, яку я кинув у Прадавню, не роздумуючи. Її тіло почало світитися зсередини і, не дочекавшись вибуху, метнув червону блискавку, розірвавши її, що й сліду не залишилося.