Спогади Одвічного

Яскравим спалахом я наче увірвався у Драконове минуле, опинившись на зеленій галявині, обрамленій височенними чорними скелями. Переді мною зібралось багато представників Одвічної раси. І кожен з них уважно дивиться на дійство, яке проходить за моєю спиною. Мене ніхто, звісно ж, не бачить, відчуваю себе прозорою примарою. Потужна сила мого товариша, який тут, поруч, за моєю спиною, підкорює присутніх Драконів. Відчуваю кожного з них. Вони готові віддати життя за свого ватажка. Його сила проходить крізь мене, я відчуваю Його почуття як свої власні.

Сила, яка вирує, Його сила, ладна загасити зірки в небі, спинити найпотужніший буревій, стримати виверження найбільшого вулкану! Мені не вистачає місця у власному тілі, не вистачає дихання, щоб стримати полум’я емоцій. Мої груди роздирає Його жага підкорити всесвіт.

Поволі розвернувся і побачив на пагорбі Мілвуса. Його стриманість вражає. Маючи всю ту силу, яку я відчуваю, і, водночас, уміння контролювати її, та не використовувати її на повну й не спокуситися на безмежну владу над усіма світами! Це заслуговує на величезну повагу. Та з іншого боку, на відміну від мене, Він від народження такий могутній і має цю силу все життя, а я щойно отримав її, тому, напевне, мене так сильно вразив Його самоконтроль. Я ж тільки починаю опановувати свої нові сили, уміння та знання. Одна подія мого життя, яка змінила мою долю, має змінити долю всього Алтіору. Голова обертом...

У своїх роздумах я спостерігаю за своїм товаришем. Він, здається, іншим, не таким, як зараз. Він - наймогутніший представник своєї раси. Здається, наймогутніший з усіх. Це відчувається навіть на відстані, Його магія вирує з такою силою, що ладна збити з ніг примарного мене та перетворити все на попіл. Його очі випромінюють силу й владність і палають світло-жовтим вогнем. Такий пристрасний погляд, який підкорює волю, тільки-но зазирнеш у Його великі очі.  Навіть колір його луски інший. Він сірий, не чорний, як сьогодні.

Всі завмерли і не ворушиться, навіть, листя на деревах. Така щільна тиша оглушає мене. Дракони в очікуванні. Відчуваю їхню радість за Володаря. Відчуваю Його радість. Сьогоднішній день має стати найщасливішим в Його житті.

Витримавши паузу Мілвус Магна велично підвівся на лапи і розкрив свої крила, промовляючи голосом, подібним вибуху:

- Своєю присутністю Ви засвідчуєте Мою незаперечну владу! Від сьогодні Я - ваш повелитель і, приймаючи владу від Мого батька, - низько вклонившись, Мілвус послав потужний сигнал у центр натовпу, до одного, поважного віку, Дракона. 

Цей сигнал невидимою для присутніх хмариною, пройшовся крізь мене, залишивши відчуття глибокої поваги до батька, та увійшов у старого Дракона, який трохи наклонив голову на знак прийняття тієї поваги. Мілвус підняв голову і продовжив: 

- Присягаю народові Дорозу на вірність! Клянуся бути милосердним і справедливим. Клянуся захищати Дороз і кожного з Вас ціною власного життя на вік. Най буде так!

- Хай живе повелитель Дорозу! Слава Мілвусу! - в один голос прогремів натовп.

Те скандування пронеслося потужною вібрацією, яка пройшлася кронами дерев, нахиливши їх і збила каміння зі скель. Коли останній камінь з гуркотом впав, знову настала тиша. На цей раз очікували промову старого повелителя. Він поважно піднявся на пагорб і сів поруч зі своїм наступником, дорогим сином, і одразу почав свою промову:

- Народе Дорозу! Вітаю з призначенням нового правителя! За Законом нашої общини, Я, як батько маю обрати правителю дружину для продовження роду. 

Мілвус напружився в очікуванні. Я відчув його почуття і також почав хвилюватись. У цьому видінні я відчуваю Дракона настільки сильно, що Його почуття стають моїми. Враховуючи Його сили і міць, мені важко стримати всі Його емоції, я слабшаю фізично…

Старий Дракон оглянув присутніх, кілька хвилин мовчки дивився, наче, крізь них і, розкривши крила, вимовив:

- Вибір зроблено!

Драконове серце закалатало як навіжене, а я схопився за груди, бо моє серце трохи не вистрибнуло, а у вухах відбивалось молотом Його серцебиття! 

- Жаклін, з роду Коганів, відтепер і на вік є дружиною правителя Мілвуса!

“Це Вона! Моя єдина, кохана Жаклін!” - почув я думки свого товариша. Радість теплою хвилею обдала мене, я трохи не захлинувся тим потоком почуттів.

Дракони, як і інші раси дотримувались старих законів. Саме за цими законами батьки обирали пару своїм дітям. На кохання ніхто не зважав. Мало хто знаходив щастя, але проти волі батьків ніхто не насмілювався виступати. Тим паче волю колишнього правителя ніхто не наважився б порушити.

Та цього разу могутній батько Дракона своїм вибором з'єднав два люблячих серця. Здійснив їхню мрію. Вони давно кохають одне одного і цей день став найщасливішим у їхніх життях.

Жаклін піднялася, поклонилась, дивлячись на старого Дракона з величезною повагою, і повільно пішла до центру майдану. ЇЇ я теж відчуваю. Емоції, які вирують в ній відлунням відбились в моєму серці до запаморочення, коліна підкосились і я, незмога стерпіті емоції одразу двох Одвічних, просто важким каменем рухнув на траву, важко дихаючи, наче щойно винирнув з найглибшого океану. 

Вона прагнула підлетіті блискавкою до свого коханого і завмерти у Його обіймах до кінця життя. Але стрималась, вся увага присутніх була націлена на Неї і Їй нічого не залишилось, ніж стримано, поважно стояти й очікувати на свого майбутнього чоловіка для проведення церемонії з’єднання.