Початок Нової ери

Подолавши жорстокого Гравібуса, та поглинувши сили напівбога, я став Вічним і маю забезпечити мир і спокій Королівства Алтіор, тобто прийняти правління. Це величезна відповідальність, яку я свідомо на себе беру. Правити Королівством я починаю після коронації, яка має відбутися через місяць, у державі під назвою Пелагус, що з мертвої мови означає "головний". За часів старої ери Алтіору, тобто до встановлення кордонів, саме звідти правив Король і я вирішив повернути минулий устрій і відтворити місто Сулам - столицю Королівства, як було тоді.

Найпершим з магічних кордонів, який я знищив, був саме кордон Пелагуса. Жителі цієї держави - напівлюди зі змішаним магічним даром. До ізоляції тут проживали представники майже всіх рас. Під час Першої Великої битви, Гравібус не зміг їх розділити, бо вони билися на смерть, захищаючи свої права. Тому, щоб не втрачати час, він і залишив саме цю територію загальною, просто закривши Пелагус найпотужнішою магічною стіною. Протягом століть ізоляції, магічний дар змішувався і зараз можна зустріти сім’ї, де мама, наприклад, ельфійка, а тато - світлий маг. Діти - напівельфи зі світлим даром. І таких прикладів безліч. Раніше, чомусь, вважалось, що змішаний дар діє негативно на носія, проте я переконався, що це не так. Моя матуся, Принцеса Алессія, успадкувала Світлий Дар від своєї матері, а темний від батька. Про її сили піддані складали легенди. Та і я - наполовину Темний і керую своїми силами рівноправно, що додає мені могутності. Тому теорія впливу змішаного Дара втратила актуальність.

***

Жителі Суламу, дізнавшись хто я і звідки, зустріли мене, як дійсного Короля і провели до Палацу, який мав не дуже привабливий вигляд. Стара споруда, яка потребувала укріплення, місцями, навіть, перебудови. Зайшовши до головної зали, я побачив старця з довгою сивою бородою, в короні, який сидів на високому троні, а за ним стояло двоє охоронців, не на багато молодших за самого правителя.

Я привітався і представився, приклавши долоню до грудей і злегка нахилив голову. Правитель Дегос підвівся з трону і поволі підійшов до мене. Поклав важку руку мені на плече. Хоч він і був роками старий, але сила у ньому відчувалась, навіть, на відстані. Правитель Дегос, доторкнувшись до мене, сказав, що відчував моє наближення і чекав на мене. Спадкоємців йому доля не подарувала, тому він дуже переймався, кого призначити на цю відповідальну посаду. А, коли оракули сповістили, що Гравібус, нарешті, переможений і молодий Вічний готовий прийняти владу, з нетерпінням чекав цього моменту.

- Вікторіуме, ти прибув саме вчасно. Від усього народу Пелагусу, щиро вітаю тебе, Вічний. І дозволь подякувати за перемогу над жорстоким Гравібусом. Це дає надію на відродження добробуту і процвітання Королівства Алтіор. Дозволь, на правах колишнього правителя Пелагусу, віддати останній наказ, - поклавши руку на свої могутні груди, старий правитель поклонився на знак поваги.

Останнім наказом було підготуватися і провести гідну коронацію молодого Короля Алтіору. Подякувавши старому правителю, я, не гаючи часу, призвав туман переміщення і, разом з Міілвусом, відправився до інших держав, щоб знищити кордони, даючи можливість усім підданим отримати запрошення і прибути на церемонію коронації.

Слуги старого правителя підготували запрошення і розіслали у майже всі держави Королівства. Часу до церемонії небагато, тому маю встигнути підготуватися. Повернувшись до Суламу, покоївка зустріла мене у вітальні Палацу і провела до моїх нових покоїв.

За традицією я маю оселитися в покоях старого правителя. Тому покоївка впевнено крокувала переді мною, показуючи шлях. Вона була поважного віку, як і старий правитель Дегос, проте виглядала доволі енергійною. На вході до покоїв чатували двоє озброєних охоронців. Наблизившись, я прочитав їх і впевнився у цілковитій відданості Королівству і мені, як новому правителю.

Юнаки синхронно відкрили двері і поклоном запросили мене увійти. Покої вразили мене своєю простотою. Це дві просторі кімнати, одна з яких вітальня, а інша - спальня. У вітальні на мене очікував накритий стіл із запашною їжею, фруктами та напоями.

- Як Ваше ім'я? - звернувся я до покоївки, яка саме поправляла подушку на софі, для моєї зручності.

- Арніс... Моє ім'я Арніс, - трохи здивовано відповіла жінка і завмерла, дивлячись на мене.

Прочитавши її, я зрозумів її здивування. Річ у тім, що вона служила у Палаці все своє життя і ніколи до неї не звертались. У неї були певні обов'язки, які вона виконувала вправно і, без нагадування, вчасно. Тобто не було потреби її кликати. Вона завжди відчувала, що потрібно правителю і одразу виконувала. Це частина її магічного дару. Тому вона звикла бути не помітною і вправною покоївкою.

- Дякую, Арніс за турботу. Від нині звертатимусь до Вас на ім'я.

- Правителю, як Вам буде зручно, - не впевнено, тихим голосом відповіла жінка і злегка поклонила голову на знак поваги, - трохи не звично, вибачте.

Після обіду я попросив запросити до мене головного архітектора, який прибув за лічені хвилини. За моїм проханням, при ньому були креслення плану Палацу і декількох будівель, які колись належали уряду.

Працювали ми з архітектором до пізньої ночі. Розробили план відновлення Палацу. Протягом трьох тижнів має бути відреставровано більшу частину будівлі, включаючи головну залу, робочий кабінет, кухню та мої покої, а також прилеглий до Палацу парк. Всі інші роботи перенесли на час після коронації.