11.3. Усунення останніх перешкод

Знищивши Калдіуса, Віктор з Драконом відправились до таємного маєтку Гравібуса, де, наразі, зібрались незадоволені новою владою Темні. Дракон кружляв над маєтком, а Віктор впевнено зайшов всередину, гучно відчинивши двері помахом руки. Темні, відчувши наближення Вічного, зустріли його стрімкою, вогняною атакою, яка відбилась від потужного захисного щита Віктора.

Вічний, не промовивши ні слова, підняв руки, прикликав туман переміщення, який виром оточив Темних, підхопив їх, і всіх разом переніс до в’язниці, де вже були готові клітки для кожного з них. Опинившись у в’язниці, Темні намагались звільнитися, кидаючи у закриті грати вогняні кулю. Вогонь, вдарившись об клітку розчинявся, а сили Темних поволі счухали, вбираючись у кам’яні, зачакловані стіни в’язниці. Обезсилені в’язні просто падали без сил і не могли навіть поворухнутись.

Віктор обійшов маєток Гравібуса, оглянув кожну кімнату. Піднявся на другий поверх і, використавши пам’ять Гравібуса, дістався до секретного сховка у його особистих покоях. Хвилину постояв, вивчаючи великий портрет. На нього дивився розлючений колишній господар, наче погрожуючи. Віктор хитро посміхнувся і помахом руки, зніс зі стіни картину. Його оку відкрився потаємний хід.

Запаливши вогник на долоні, Віктор рушив у темний, холодний коридор. Вогник він відпустив і направив уперед себе, і пішов за ним. Кам’яні сходи привели Віктора в підземелля, де знаходилась кімната схожа на лабораторію. Безліч зілля, давні сувої та велика скриня чорного кольору. Роздивлятись все, що назбирав за своє життя колишній Вічний, Віктор часу не мав, тому, прикликавши туман переміщення, направив його впродовж стін і, оточивши всі полиці та скриню, переніс у Світлий Палац, до підвалу.

Вийшов на зв’язок з дядьком Вільмером і попередив, що переніс дещо в підвал і попросив без нього не навідуватись туди.

-  Хлопче, що ти задумав? – пролунав у голові Віктора сталевий голос Вільмера.

- Там речі Гравібуса. Я щойно знайшов його сховок. Маю дослідити все перед знищенням. Довіртеся мені, дядьку, я маю розібратися. Можливо, знайду дещо, що допоможе нам у пошуку загублених душ.

-  Добре, сину, я не втручатимусь, дочекаюсь твого повернення, - відповів Вільмер і перервав зв'язок.

Віктор вийшов з пустого маєтку. Дав команду Мілвусу знищити це місце. Дракон миттєво метнув порцію магічного полум’я і за секунду спалив будівлю, залишивши гору попелу, яку розвіяв помахом своїх великих крил.

Коли останню загрозу мирного правління молодого Імператора було знешкоджено, Вічний з Драконом повернулись до Темного Палацу.

Наступним нагальним питанням став порятунок заклятих магією підкорення Темних воїнів. Закляття підкорення не зникло зі смертю Гравібуса, тому спантеличені воїни розбрелися Імперією і безцільно ходили, не пам’ятаючи хто вони і звідки. Віктор віднайшов кожного з них і ментально прикликав, наказавши з’явитися біля Головного військового Штабу Імперії.  Допомогою у цьому також стала пам’ять колишнього Вічного.

Коли всі, до одного дісталися місця призначення, Віктор, Георг і Мілвус перемістилися туди. Злевітувавши над натовпом нічого не розуміючих Темних, які переглядались між собою і незадоволено бурчали щось кожен собі під носа, Віктор прочитав зворотнє закляття і, направивши червоний промінь, звільнив кожного Темного від пагубного впливу закляття.

Люди, звільнившись від закляття повернули собі пам’ять, проте останнім спогадом для них стала вимушена підготовка до наступу, на яку вони примусово погодились зі страху перед силою Вічного, а ні самої битви, ні вогняної Ігніс вони вже ніколи не згадають. Це побічна дія закляття.

Незадоволеність натовпу зростала, тому що Темні не розуміли хто перед ними і що, взагалі, відбувається.

Щоб привести людей до тями, Віктор, спустившись на землю, гучно об’явив:

- Я, Вікторіум Вічний, здолав Гравібуса на вік, зняв з вас закляття підкорення і тепер ви вільні обирати свою долю. Продовжити службу, прийнявши присягу перед новим Імператором, або продовжити спокійне життя зі своїми родинами. Георг Флейм, - показав рукою у сторону брата, - ваш новий Імператор.

Молодий Імператор , зробивши крок вперед, владним голосом наказав тим, хто присягає йому на вірність, відійти в один бік, інші, хто обирає цивільне життя – в інший. Колишні воїни радо прийняли кожний своє рішення, і, за своїм вибором, відійшли в указаний Імператором бік.

Та не всі зраділи новині. Дізнатися, що нащадок Світлої живий і прийняв правління, не влаштовувало Темних. Багато хто з військових був вірний Гравібусу і його політичному устрою, та відверто висловився проти влади молодого Флейма, залишившись стояти посеред майдану. Вони викрикували своїм колишнім побратимам, щоб не зраджували і не приймали правління самозванця, що це неприпкстимо і ганебно. Але ті мовчки спостерігали і не піддавались на провокації. Повернулась надія на спокійне життя, тому руйнувати цю надію ніхто не хотів.

Настала тиша. Темні, що не обрали жоден із запропонованих Імператором варіантів, почали перешіптуватись і з центру натовпу вилетіла велика вогняна куля, яку направили у молодого Флейма. Ані Імператор, ані Вічний навіть не похитнулись, щоб ухилитись від атаки, а спокійно стояли і дивились на розлючених Темних. Віктор з Георгом легко прочитали задум Темних і вчасно поставили невидимий купол навколо себе.

Не давши вогню долетіти до чоловіків, Мілвус метнув вогонь і знищив кулю, яку просто розірвало у повітрі. Дракон піднявся в небо і промовив: