10.2. Час діяти

Туман розвіяв проекцію, кам’яні, холодні стіни лігва Прадавньої змінилися теплими рідними стінами вітальні, стогін полонених душ різко стих і повернулось яскраве світло, що всіх засліпило. Алессія, щоб не знепритомніти, сіла в крісло. Від видіння трохи запаморочилось в голові. Клара почувалася також кепсько, проте їй вистачило сили схопити склянку зі стола, швидко налити води і подати Алессії. 

Тиша нависла у вітальні. Всі були приголомшені побаченим і мовчки намагалися побороти ступор, у якому опинилися. Всі, крім Віктора. Він поклав сферу на стіл і сказав, розірвавши тишу впевненим голосом:

- Гравібус перед загибеллю мене прокляв, чим, мабуть, послабив. Маю для початку дізнатися, як зняти це прокляття, а потім навідатися у гості до тієї "милої жіночки", Карги, - повернувшись до Алессії, продовжив, - матусю, ти не хвилюйся, я достатньо сильний, я переможу. А до тебе є прохання: після Тимару, навідайся до дідуся Барта, у нього достатньо літератури, щоб знайти щось для вирішення моєї проблеми. А потім, якщо зможеш, залети і до містера Мурсі, він не відмовить у допомозі.

- Так, сину, все зроблю. Ми подолаємо ту кляту Каргу.

Після того, як всі трохи отямилися, Вільмер наказав кожному виконувати доручення, а сам вийшов надвір, де знаходилися Малум з Драконом, щоб порадитися з ними щодо Прадавньої. Вони давно живуть на світі і, можливо, мають інформацію щодо Карги.

Георг з Віктором піднялися до своїх покоїв, щоб спакувати речі. Перебувати на Темній стороні вони будуть не один день, тому ретельно віднеслися до підготовки. Георг набрав книг з теорії права, тому що першим, чим він планує зайнятися на посаді Темного Імператора – це зміна законодавства. В Академії він був найкращим на курсі у цій дисципліні, тому труднощі його не лякають. Він усвідомлює, що знання теорії не дає гарантій на миттєвий успіх створення законодавчої системи, та він цілком готовий і впевнений. Вірний Кломс допомагатиме йому, тому що він був помічником Імператора довгі роки і його досвід знадобиться молодому правителю.

Зібравшись, прийшли до вітальні попрощатися з рідними. Кломс помітно нервував. Довгий час він не був вдома і не уявляє, як там зараз. Так, він вже старий, минуло багато часу з часів правління Волена. Все залишилось в минулому, наче в іншому, чужому житті, проте підтримати молодого спадкоємця – дуже хвилююча для нього подія. Георг, відчувши почуття Кломса, підійшов до нього і поклав руку на міцне плече.

- Не хвилюйся так, ми впораємось. будь певен. Я вдячний тобі за все, що ти зробив для мене і за те, що ще зробиш.

Кломс розчулився й не стримав сльозу, яка підступно скотилась по неголеній щоці. Він підняв очі на майбутнього правителя і мовив:

- Так, Ваше Величносте, впораємось. Я не маю сумніву щодо Вас, я сумніваюсь в собі, тому що не впевнений, що подужаю. Боюся підвести Вас.

Підійшов Вільмер заспокоїв старого Кломса, мовляв, Георг вже готовий і достатньо могутній, йому вистачить сили привести до ладу і зруйнований Тенебрис, і всю Темну Імперію. А Кломс просто буде поруч і підкаже за потреби, що і як робив Волен, а Георг вже прийматиме свої власні рішення.

Отримавши порцію настанов і порад, хлопці вийшли на вулицю, попрощатися з Драконом і Котом. За ними вийшли і Вільмер з Алессією. Клара залишилась у вітальні, розуміючи, що це родинні справи і вона не має втручатись, проте її серце вистрибувало із грудей. Її коханий рушає у невідомість, яка може загрожувати його життю...

Вона не втрималась, вибігла за ними і, не соромлячись, обійняла Георга. Він поцілував її у щоку, провів рукою по білосніжному волоссю і попросив, щоб та не хвилювалась і чекала, поки він забере її до себе. Вільмер, та і всі навколо вже давно зрозуміли, що цих двох пов’язують прекрасні почуття і не заважали, а просто милувалися ніжністю закоханих, які прощалися на невизначений термін.

Дракон, щоб відволікти увагу від Георга з Кларою, звернувся до Віктора:

- Правителю, маю пропозицію. Я явлюся разом з Вами до столиці Тенебріс, на підтвердження Вашої влади і могутності, якщо Ви не проти, - і ввічливо поклонився, - до того ж невідомо, як місцеві сприймуть загибель Гравібуса, можливо Вам знадобиться вогнева підтримка з неба.

- Так, Мілвусе, дякую за пропозицію. Я погоджуюся на Твою допомогу і підтримку. Зустрінемось на Темній стороні.

Обійнявши вкотре маму, чоловіки приготувалися до переміщення. Алессія взяла Георга і Клару за руки і тихенько промовила:

- Я відчуваю ваші почуття і підтримую вас. Перед тим, як ти, сину, відправишся на Темну сторону, хочу дещо сказати. Страшні події познайомили вас, діти, і ви закохались. Благословляю вас на Добро. Хай все якнайскоріше владнається і ви возз’єднаєтесь. Будьте щасливі все життя, - поцілувала їх і повернулась до Віктора. - А ти, сину не барися, скоріше повертайся, маємо вилікувати дідуся. Щасти вам!

Вільмер створив портал, який перенесе їх прямісінько до темного Палацу. Благословив їх, і вони втрьох з Кломсом увійшли в портал. Дракон Мілвус змахнув крилами, піднявся у небо і стрімко полетів наздоганяти свого Правителя.

- Не хвилюйся за нього, доню, - обійнявши заплакану Клару, тихенько сказав Вільмер, - він впорається і ви возз’єднаєтесь, обіцяю. Почувайся як вдома, будь вільна і спокійна. Та якщо чогось потребуватимеш, звертайся до покоївки. Одна з них буде завжди поруч.

Алессія попрощалася з Вільмером і Кларою та підійшла до Малума.