7.1. Ризикнути і програти. Чи навпаки?

За роки свого правління, Гравібус перетворив Імперію Волена на моторошну частину Континенту, де налякані люди в паніці просто корилися йому, аби тільки залишитися живими. Всі виробництва Імперії були переведені на військові потреби. Ковалі цілодобово виготовляли мечі, списи, ціпки, ножі і кольчуги. Кравчині шили військову форму. Фермери віддавали всі свої вироби на потреби війська і постійно поповнювали запаси харчами. 

Родини мали віддавати дітей і підлітків чоловічої статі у військо, це був своєрідний кровний податок. Хлопців відправляли на Світлу сторону в надії вберегти від смерті. Коли Вічний закрив кордон, дітей почали переховувати, намагаючись ставити щити. 

Та для Гравібуса ті щити - не перешкода. Він з легкістю знаходив схованих хлопців і забирав до війська. Хтось корився, а хтось намагався відстояти свої права, та права своїх дітей. Та не задоволені новою політикою жорстокого Імператора віддавали свої життя. Отже все, що збудував Темний Імператор Волен було знищено заради бажання одного напівбога піти війною на Світлих.

Гравібус став сильнішим, ніж був все своє довге життя. Він зібрав неабияку армію. І щоб підсилити свою міць, підкорив своїй волі звірину расу ящурів із Імперії Лацерта. Ці створіння, по своїй природі дуже витривалі, нещадні і войовничі. За розміром трохи нижче звичайного коня. Захистом є міцний панцир, а за зброю мають вогонь з пащі і довгі, міцні пазурі. 

Отже, Гравібус готовий діяти. Наступ вже був спланований, всі сили стягнені і укомплектовані. Окрім однієї, яка мала будь-якою ціною підкоритися волі Вічного і присягнути на вірність. Ігніс...

Вічний усвідомлював, що не відчуває її повністю, бо, напевне, вона поставила невідомий йому щит. Цілком імовірно, бо її дід був найкращим в Імперії по створенню нестандартних щитів. Вона могла успадкувати цю силу і створити навколо себе такі щити, які ніхто не зламає. Проте Вічний все ж вирішив як і коли він зможе підкорити собі цю могутню дівчину з вогняними довгими косами.

Всю ніч перед запланованим наступом, Вічний зачинившись в своєму кабінеті і оточивши себе трьома щитами, чаклував над закляттям підкорення. Таку сильну дівчину не легко скорити своїй волі.

На ранок закляття було готове і в передчутті переможного походу на Світлих, Вічний прийшов до покоїв Клари-Ігніс.

Вона очікувала його появу, бо знала про його плани сьогоднішнього наступу.

- Темного ранку, Ігніс! - Вічний увійшов до її покоїв, швидко привітався і відразу перейшов до справи, - ти маєш провести ритуал і підкорити своїх воїнів, щоб вони слухали і виконували твої накази на ментальному рівні. Ти готова?

- Так, Ваша Величносте, готова!

Її ствердна відповідь насторожила Вічного. Він відчув, що дівчина, можливо, щось планує проти нього. Та закляття, над яким він працював усю попередню ніч, має це виправити і дівчина-вогонь назавжди підкориться своєму жорстокому батьку.

Впевнившись, що дівчина дійсно готова, Вічний сказав, шо військо вже чекає і вони, прикликавши туман переміщення, полетіли до кордону зі Світлою Імперією. Гравібус впевнено і владно летів попереду, а його рудоволоса дочка – за ним. Перший раз у житті Клара-Ігніс опинилась поза Палацом. Дорогою до кордону вона уважно розглядала будинки і перехожих, поля і ліси. Природа зачарувала дівчину, запах лісів і відчуття свободи – п’янили.

З’явившись на місці, Гравібус звернувся до війська, представив Ігніс, як головнокомандуючу і військові похилили голови в очікуванні ритуалу благословення.

Найбільше цього ритуалу очікував Вічний. У нього є маленький, майже прозорий шанс підкорити Клару-Ігніс своїй волі. Відійшовши за спину дівчини, він чекав, коли вона промовлятиме благословення, бо, якщо він все правильно розрахував, у нього буде лише мить, щоб використати своє закляття.

Клара-Ігніс зробила крок вперед і почала промову:

- Могутні воїни Великої Імперії! Сьогодні розпочинається боротьба, у якій ми переможемо, тому що кожен серед вас – найкращий! Цей бій принесе величність нашій Імперії і кожному з вас! Приймаючи командування елітним темним військом, благословляю вас на перемогу! - підняла руки і з однієї долоні на воїнів линув червоний промінь.

Вічний, скориставшись миттю перед виходом променя, прошепотів закляття три рази, кожного разу підвищуючи голос. І, після останнього слова, направив на дівчину руку, з якої стрімко вийшло сяйво і вдарило її в спину, поволі входячи в неї. 

Дівчина похитнулась, її очі запалали червоним і з іншої долоні вийшов такий самий промінь. Дівчина не здивувалась, а навпаки, скориставшись цим наводила промені на воїнів і їхні очі відповідали коротким спалахом червоного світла, що благословення вони отримали і скорились. Кожен воїн, який отримав порцію червоного променя, ставав на одне коліно і нахиляв голову.

Коли все військо, склонилось перед своєю повелителькою, Ігніс опустила руки, повернулась до Вічного і сказала:

- Військо готове до наступу, батьку!

Вічний підійшов ближче, щоб впевнитись, що дівчина не хитрує, і дійсно підкорилася його закляттю. Звернувся до неї подумки, бо так він точно дізнається, чи з’явився ментальний зв’язок із нею, і чи дієве було закляття:

- Як почуваєш себе, Ігніс? - зазирнув у її очі, які змінились. Ще вчора вона дивилась на нього з ненавистю, а зараз в її очах він побачив відданість і повагу.

- Наймогутнішою! Я, неначе прокинулась із важкого сну… Дякую, батьку! - злегка поклонилась на знак поваги.