5.2. Жорстокий правитель. Корись, або помри

Позбувшись Імператора і його дружини, та отримавши повну владу, Гравібус декілька днів просто відпочивав, так би мовити, набирався сил. За той час, що він провів у в’язниці, світла магія не на жарт послабила його. Він кляв страшними прокльонами тих, хто його довів до такого стану. Одному він вже помстився, обрікши на вічні муки.

"Так, краще було б їх вбити, щоб уникнути проблем в майбутньому, проте і Карзі я винен аж сто світлих душ. Одну вона вже має…" - розмірковував Вічний.

Каргою він називає Прадавню Сутність ще з тих часів, коли він її подолав і поховав. Того часу вона також виглядала старою, страшною жінкою, хоча тіло для себе вона завжди обрала молоде і сильне. Темні сили і багатовікова жорстокість Прадавньої шкідливо впливають на смертне тіло і воно старіє відразу, як Прадавня заволодіє ним повністю. Жодне тіло не в змозі залишатися колишнім. Імені у Сутності немає і ніколи не було, тому Гравібус і прозвав її Каргою.

Вічний, за договором, мав доставити до цієї відьми сто Світлих душ. Це була її ціна. Вона, дізнавшись, що її послуг потребує сам Вічний, одразу вирішила скористатись нагодою запастися «харчем». Саме Світлі душі мали задовольнити її потреби, бо насичення триває набагато довше, ніж від Темних. Проте наразі Гравібус був заслабкий, щоб іти війною на Світлу сторону, тому мав збирати сили. Карга готова чекати. Дуже довго вона перебувала у тому склепі, і, отримавши платню за свої послуги, вона розраховує жити вічно.

Гравібусу необхідно було живитися людськими життями, щоб відновитися і набрати достатньої сили. Він наказав своєму вірному Калдіусу, щоб той приводив йому по п’ять людей на тиждень для задоволення своїх магічних потреб. Спочатку Калдіус приводив людей із в’язниць, які були засуджені на смерть або на одвічне ув’язнення. 

Напівбог забирав у них життєві сили і ті помирали. Потім, коли таких людей стало не вистачати, Калдіус почав просто ловити людей на вулицях і їх вже більше ніхто ніколи не бачив.

При правлінні Волена Флейма жителі Темної Імперії звикли до миру і справедливості. Люди почали вільно працювати, вести торгівлю, навчатися і просто жити спокійно, не відчуваючи страху. Після зникнення справедливого Волена все різко змінилося, у Темну Імперію повернулися страх і паніка. Люди боялися виходити на вулицю, бо могли просто зникнути…

Закривалися крамниці, школи, університети. Дехто, у пошуках доброї долі, почав тікати до Світлої Імперії, дізнавшись, що Світлий Імператор надає допомогу, аж поки Гравібус не закрив кордон. Цей напівбог просто збирав собі сили, незважаючи ні на що. Йому було байдуже, він не цінував своїх підданих. Він нікого не цінував… Марив помстою.

Декілька разів люди, зібравшись у невеликі групи, намагалися протистояти напівбогу, та все марно, вони ніяк не могли нашкодити йому. А просто, як і інші, також зникали, стаючи своєрідним харчем для того жорстокого правителя. Ті з людей, що володіли магічними силами, відчувши загрозу своєму життю і життю своїх родин, добровільно приєднувалися до лав його війська. Інші, які були віддані Волену, і не приховували цього, були жорстоко вбиті. А деякі просто ховалися… Навіть при правлінні старого Імператора Флейма, батька Волена, не було такого жахливого життя.

Старий Флейм був жорстоким і владним, проте піддані поважали його силу і корилися, відчуваючи страх перед ним. Але він не вбивав людей просто так, не використовував чужі сили задля власної користі. Народ здихнув з полегшенням, коли до влади прийшов Волен, та й це тривало недовго. 

Гравібус створив новий уряд, обираючи найжорстокіших Темних, а попередніх міністрів, тих, хто не встиг втекти на Світлу сторону, знаходив і привселюдно вбивав. Переписував закони, чим притискав права підданих. А незадоволених знищував.