3.2. Таємничий ритуал

На появу підданого Темної Імперії очікують з самого ранку. За офіційним протоколом, мають запросити його до Палацу, як представника Темного Імператора, бо саме у цьому статусі він і з'явиться. Алессію попросили бути у покоях і не виходити вітатися, щоб не наражати її на небезпеку, проте Курт, як Світлий Принц має бути присутнім.

Гість не забарився і прибув саме до сніданку. Алессія з Куртом снідали в покоях. Раптом Алессія поставила тарілку на стіл, глибоко вдихнула і промовила:

- Він поруч. Темний прибув, - і стурбовано подивилась на чоловіка.

Курт підійшов до вікна і побачив наближення Темного, повернувся і трохи не зойкнув від побаченого. Його дружина почала випромінювати червоне сяйво, яке поступово оформилося в напівпрозору сферу.

- Кохана… Що з тобою? Потребуєш допомоги? - дуже обережно запитав Курт і підійшов ближче.

Простягнувши руку і доторкнувшись до сфери червоного відтінку, відчув тепло і захист. Алессія усміхнулася і сказала:

- Це спадкоємець захищає свою маму, не хвилюйся ти так. Я відчуваю його, він користується божественною силою напівбога, яку ми так "нахабно" забрали у Гравібуса, - заспокійливо промовила майбутня мама, - він відчув наближення Темного і прийняв його як загрозу, тому й створив цей щит.

-  Якщо він ще не народився, і вже таке може робити, то що буде потім? Тобі не лячно, життя моє?

- Ані трішечки. Ця дитина зможе захистити себе, тому я спокійна. Дякуючи цьому візиту, ми дізналися про сили нашого сина. І я, нарешті, заспокоїлася. Все ж добре? Що ще хвилює тебе, чому ти не заспокоївся?

- Вибач, поговоримо пізніше, маю привітати представника Темного Імператора. Бережи себе… Хоча ні, не так… Синку, бережи маму, а тато скоро повернеться… - ніжно торкнувся животика.

Поцілував дружину і пішов у вітальню, думаючи про те, що щойно сталося: "Цей захист, що створила ненароджена дитина… Дуже дивно. Що відчув малий? Чому вирішив захистити маму? Цей Темний прибув допомогти нам із захистом. Чи ні? Щось мені це не подобається. Проте інших варіантів наразі немає. Змушені довіритися Волену…" З цими тяжкими думками спустився у вітальню, офіційно привітав гостя і сів у своє крісло, пильно придивляючись до прибулого.

Як не дивно, сам Курт не відчув загрози, як не старався підключити всі свої чародійні сили. Подумки проказав закляття викриття неправди – нічого не змінилося. Потім спробував закляття виявлення прихованого – також нічого. Все спокійно. 

Після офіційної бесіди, Світлий Імператор запросив всіх за стіл, поснідати разом. Подумки Курт запитав Вільмера, який також був присутній, чи не відчуває той щось дивне по відношенню до Темного. Вільмер відповів, що, або чоловік наклав сильний захист на вплив ментальної сили, або дійсно, немає нічого, щоб загрожувало Світлій Імперії.

Про ментальні сили Нілона і Вільмера ходили легенди. Ніхто не міг нічого приховати від монаршої родини, тому Курт трохи заспокоївся, проте захисна сфера на дружині все ж турбувала чоловіка і, водночас, радувала. Могутність сина вражала батька і він почав, навіть, пишатися, проте нікому не сказав, вирішив розібратися з усім спочатку сам, прослідкувавши за діями і намірами Темного.

Коли вже всі офіційні заходи завершились, делегація, у складі Вільмера, Курта і Темного, направилася до в’язниці. Гравібус, як не дивно, побачивши, що до нього прийшли разом з Темним, не кричав нічого загрозливого, а тільки прошипів: "А, це ти? Вітаю… Що, служиш цим світлим покидькам? Чим Волен тебе перекупив? Мовчиш? Добре, мовчи. Ти також відповіси мені за все. Невже ви, нікчеми, гадаєте, що зможете стримувати мене вік? Я – Вічний, на відміну від всіх вас, тому ваші намагання доволі комічні. Та, добре, залишу вас працювати… Продовжуйте гратися з вогнем, не відволікатиму…" - і відвернувся до стіни.

Вільмер дістав листок з написаним Куртом закляттям, і після спільного, з темною магією, ритуалу підсилення магічного захисту, взявши Курта за руку, разом, в один голос, пошепки прочитали закляття і замок засяяв примарним блакитним сяйвом, і сяйво за мить зникло. Темний стояв поруч, проте слова дзеркального закляття не розчув. Здивувавшись появі сяйва на замку, нетерпляче і трохи знервовано запитав, коли всі вийшли з в’язниці надвір:

- Що це щойно було?

- Що саме Ви маєте не увазі? - наче нічого не розуміючи, запитав Курт.

- Що то за закляття ви прочитали? Те сяйво, що воно робить? - не стримуючи цікавості, запитав Темний.

Його поведінка насторожила Світлих. Занадто багато питань на один спільний ритуал.

- Додатковий захист, - твердо і впевнено відповів Вільмер, - що саме Вас бентежить? Чи містер Волен не надав подробиць проведення ритуалу?

Темний трохи сіпнувся, розуміючи, що він щойно зародив підозри Світлих, а цього не мало бути, тому посміхнувся і наважився виправити ситуацію:

- Ні, ні, вибачте, проста цікавість…

- Так я і подумав, це дійсно цікаво. Світла магія творить дива, Ви так не вважаєте? - посміхнувся Вільмер і подивився хитро на Темного.

- Так, просто це – мій перший досвід співпраці зі світлою магією, тому ще раз вибачте за надмірну цікавість, Найсвітліший, - наче підіграв Вільмеру Темний.

Вільмер повернув голову на Курта і подумки сказав, щоб той негайно "прибрав" з обличчя схвильованість, що потім все обговоримо, хай Темний вважає, що ми нічого не помітили. Курт легенько кивнув головою, сконцентрувався на своєму виразі обличчя і намагався зробити вигляд, що заспокоївся. Не виходило, він дійсно переймався діями Темного і створив ілюзію спокійного виразу обличчя, яку бачив тільки Темний, а Вільмер просто відчув.