3.1. Звільнення Прадавньої

Калдіус з’явився у маєтку Вічного в Патоесі, щоб добути давній артефакт, який допоможе здійснити задум по визволенню Гравібуса. Зайшовши до вітальні, побачив інших Темних, які наразі щось обговорювали. Відчувши наближення незваного гостя, Темні приготувались до атаки, створивши вогняні кулі у своїх долонях.

- Темного дня, шановні! - сказав Калдіус і підняв руки, показуючи, щоб ті прибрали вогонь.

- Темного дня, Калдіусе! - майже в один голос відповіли побратими і загасили вогонь. - Вибачте, всі на нервах.

- Що відбувається? Що за збори? - загрозливо подивився на побратимів Калдіус, бо його не попередили про зібрання.

Темні пояснили цю незаплановану нараду тим, що щойно дізналися від одного слуги Волена, якого переманили на свій бік, погрожуючи вбити, що Темний Імператор збирається відіслати одного свого вірного підданого на Світлу сторону для проведення якогось спільного зі Світлими ритуалу. Всі усвідомлювали, що цей ритуал, можливо, стосується Гравібуса, тому обговорювали можливість завадити Світлим і визволити, нарешті, Вічного.

Калдіус дізнався хто саме має їхати на Світлу сторону і коли. Подумав хвилину і впевнено сказав:

- Я все владнаю. Де живе Воленів підданий?

Отримавши необхідну інформацію, Калдіус піднявся на другий поверх маєтку, зайшов до кабінету Гравібуса і зачинив за собою двері. Де знаходиться артефакт і як його дістати Гравібус раніше пояснював Калдіусу і надав доступ на той випадок, якщо із самим Вічним щось трапиться. На думку Калдіуса, саме зараз – той самий випадок і він має діяти.

Підійшовши до портрету Вічного, який красувався на стіні, почав шепотіти закляття появи. Раптом, кулак намальованого Гравібуса розкрився і на долоні матеріалізувався ключ з величезним білим каменем у вигляді черепа. Калдіус схопив артефакт, сховав його у кишеню і, швидко попрощавшись з побратимами, вийшов із маєтку. Наостанок крикнув:

- Не втручайтеся! Я сам все влаштую! - з цими словами зник і перемістився до мертвого дерева у темному лісі.

Відкривши прохід, спустився до склепу. Жінка лежала непритомна у тій же позі, як він її залишив минулого разу. Витяг з наплічної торби одяг, який прихопив з кімнати прислуги у маєтку Вічного і переодягнув жінку, бо те, у що вона була одягнена, не личитиме Прадавній.

Підійшов до каменя, який, наче відчувши артефакт, засвітився яскравіше. Направив руку на камінь, промовив закляття і той гучно тріснув, розколовшись навпіл. Уламки розлетілись у всі боки В середині стояла невелика металева чорна скриня, на якій засяяли слова застереження давньою мовою. Темний прочитав вголос: "Стережися сили всепоглинаючої". Роздивився скриню з усіх боків, де красувався один і той же напис, але щілини для ключа не побачив.

"Дивно…" - сказав сам собі і дістав ключ. Підніс до скрині і раптом на одному з боків напис згас і з’явився отвір. Обережно встромив ключ, повернув його, не піднімаючи кришку, поставив скриню біля непритомної жінки і відійшов подалі. Клацнув пальцями і скриня відчинилась, тихо скрипнувши.

Почувся легкий вий, схожий на звіриний і зі скрині, поволі, виступив зелений туман, схожий на дим. Склеп наповнився нестерпним смородом. Туман, відчувши жінку дуже повільно направився до її обличчя, а потім пройшовся по всьому тілу, наче обнюхуючи і приміряючи її непритомне тіло. Пролунав пронизуючий крик нізвідки і різким, точним рухом туман увійшов у тіло жінки. Її очі відкрилися і на них відбився жах і біль. Тіло жертви почало викручувати у неприродних позах, що супроводжувалося хрустом зламаних кісток. На очах Темного молода, вродлива жінка перетворювалася на стару Прадавню, про яку він чув з давніх, забутих сьогодні легенд.

Закінчивши трансформацію, Прадавня підвелася і, відчувши присутність ще одного Темного, різко повернула у його бік голову. Темний відсахнувся, побачивши те, що за його допомогою щойно з’явилося. Моторошні очі, великий ніс. Шкіра зморщена, що від примарного світла, яке ледь потрапляло з поверхні, здавалась сіро-зеленою.

Підняла на Темного руку і почала витягувати з нього магію. Від болю, який розривав його груди, Калдіус впав на коліна і, зібравши всю силу закричав:

- Зупинись! Я вивільнив тебе! Маю до тебе угоду! – і голосно закашляв.

- Говори… - сухо сказала Прадавня і опустила руку, припинивши харчування.

Темний підвівся і прочистивши горло розказав для чого звільнив її і запропонував їй назвати ціну допомоги, пояснивши, що готується наступ на Кларас і Вічний повинен бути звільнений з полону. Самотужки йому не впоратися, необхідна її сила, якою Прадавня Сутність може поділитися.

- Ти вважаєш, що після того, що зробив зі мною Вічний, я погоджуся співпрацювати? - нервово запитала Сутність з тіла вже старої жінки і продовжила більш-менш спокійно, - я подумаю і сама знайду тебе. Скоро…