РОЗДІЛ 13. ПРОТИСТОЯННЯ ТА ПОРЯТУНОК

Туман переміщення розвіявся, Віктор відчув холод кам’яних стін. Неприємний, затхлий запах вдарив у ніс і чоловік скривився. Він потрапив у лігво Прадавньої, саме у те місце, яке бачив у своєму видінні. Стогін стомлених душ відбивався відлунням у серці чоловіка. Він усвідомлював, що серед полонених десь тут його рідні. Карги ніде не було. Віктор не відчував її присутності. Він був впевнений, що йде прямісінько в пастку, що Прадавня очікує його тут і розраховував на бій одразу, як він тільки з’явиться. Її відсутність трохи спантеличила хлопця, проте пильність він не втрачав і був готовий на її появу у будь-який момент.

«Дивно це все…» - сам собі буркнув під носа і поволі почав оглядати володіння Прадавньої.

Віктор обійшов лігво і був приголомшений кількістю зелено-сірих коконів, які звисають зі стелі. Перелічувати не став, і так зрозуміло, скільки їх.

Подумав собі, якщо зв'язок розірвано, то вона вже не відчуває його, можливо і не знає, що він тут. Тому перевага на його боці. Він вирішив сховатись на час, поки господарка цього лігва повернеться додому. Згадавши, як Клара пояснювала йому силу зникнення, застосував нове вміння і "сховався", ставши під стіну за котлом. Так, його не видно, проте сили напівбога сховати він не може, і Карга зможе відразу його відчути. Нічого, має спрацювати ефект несподіванки.

Раптом Віктор відчув легкий вітерець і коливання магії у сусідній кімнаті, де знаходяться кокони з полоненими. Не показуючи себе, він направився туди. Рухався дуже обережно, проте був впевнений, що вона вже його відчуває. Та він помилився. Відьма, яка з’явилася з вихора, настільки була заклопотана, що чужинця не почула. Вона впевнена, що її захист працює і ніхто не наважиться до неї завітати. А Віктор, відчувши її появу, яке супроводжувалось нестерпним болотяним смородом, став поодаль спостерігати за ворогом.

Карга шкандибала поміж своїх жертв, гладила кокони своїми кістлявими руками і щось бубоніла собі під довжелезний ніс, який стирчав з-під каптура. Віктор напружився, бо та магія, яку кликала відьма почала стискати його груди, Охопило почуття, наче сили готові полишити його. Та він миттєво зреагував і вчасно виставив щит, що чужа, магія не завдала йому шкоди.

Віктор наблизився ближче до відьми, щоб почути її слова. Вона без перестанку бубоніла щось на кшталт, що, нарешті, отримала необхідну кількість душ для ритуалу поглинання сили.

Почувши це, Віктор зрадів, що прибув вчасно і завадить їй провести ритуал. Бо, якщо б він спізнився, то повернути душі близьких і підданих не вдалося би вже ніколи. Отже, сконцентрувавшись, Віктор почав збирати сили для удару. Аж раптом відьма дістала з кишені свого плаща дивну кульку блакитного кольору і промовила: "Дістала, нарешті і це…".

Роздивилася кулю, прокручуючи її своїми пазурями, і з силою кинула її на підлогу. Куля розбилася і пустила порошок, який, здається, мав паралітичну дію, бо Віктор на мить закляк. Але вчасно зреагував і силою думки відкинув від себе той порошок та зміцнив свій щит, про всяк випадок. Продовжував спостереження і чекав на зручний момент для атаки.

Той блакитний порошок піднявся у повітря і почав кружляти, наче його підхопив легкий вітерець, розвіюючи на всі боки. Трохи згодом, коли весь простір приміщення набув блакитного кольору, почали виступати блискавки із нікуди і Карга, піднявши руки почала викрикувати якесь закляття незрозумілими словами. Це не давня, мертва мова, а просто набір звуків, які мають магічну силу. Кокони, засвітившись примарним блакитним сяйвом, почали випускати світлу енергію.

"Час настав", - подумав Віктор, показав себе на мить і метнув у горбату спину Карги свою темну блискавку. Процес поглинання сил зупинився, Прадавня різко повернулася, щоб роздивитися, що завадило її ритуалу, проте Віктор вчасно зник і з’явився знов позаду Карги, вдаривши блискавкою знову, тільки роздратувавши її. Віктор зрозумів, що блискавки тільки лоскочуть цю Каргу і вирішив збільшити заряд. Коли вона знову повернулася в пошуках джерела блискавок, Віктор повторив постріл, проте той був більш потужний, що відьма трохи покачнулася, проте все ж встояла на ногах.

- Покажися вже! - заверещала стара і топнула щосили ногою. - Припини врешті стріляти! Хто ти і що тобі треба?

Віктор поволі показав себе.

- А, Вічний? Вітаю! Чого ти тут? - роздратовано запитала вона.

Час для ритуалу Карга ретельно вирахувала. Коли Калдіус звільнив її, вона, дізнавшись, який зараз час, дуже зраділа, що сталося це вчасно, що саме у цьому столітті буде один найсприятливіший день для отримання нових сил. Сьогодні, саме зараз, місяць був у потрібній їй фазі і вона дуже поспішала.

Розмова з Вічним не входила до її планів. Та й не розраховувала вона на його таку скору появу. Навпаки, була впевнена, що Вічний потребуватиме час для підготовки до нападу, а вона тим часом отримає свої сили і зможе протистояти йому.

Не зважаючи на свої попередні погрози, Прадавня боялася його, бо сили, які мають дати їй Світлі душі, вона ще не отримала, тому намагалася все ж домовитись. Щось потрібно було Вічному запропонувати, щоб його це зацікавило. Чомусь вона вирішила, що молодий Вічний схожий на попереднього і шукатиме свою вигоду. Саме на це вона і сподівалась. Отже, її очі забігали, наче шукали рішення і, зібравшись з думками, відьма затараторила:

- Облиш мене, а я, натомість, допоможу тобі позбутися прокляття Гравібуса. Погоджуйся і зникай, ти заважаєш мені.