РОЗДІЛ 6. ТИМ ЧАСОМ НА СВІТЛІЙ СТОРОНІ

Після зникнення Сандрії і Волена, Імператор Нілон зі своїм братом Вільмером відчайдушно шукали їх. До пошуків залучали всіх, хто хоч якось міг допомогти. Барт неодноразово збирав віщунів і оракулів Імперії. Вони з’їжджалися з усіх міст і провінцій. Використовували всі доступні засоби і вміння. Та результатів, на жаль, не було.

Нілон згадав про закляття прикликання кровного родича і вирішив звернутись до Хільди. Минулого разу у неї вийшло і Алессія відгукнулась у своєму сновидінні. Може й зараз спрацює... Разом з Алессією і Фелісією скориставшись порталом, відправились до лісу на межі двох світів. Портал відчинили подалі від хатинки, щоб не налякати відьму, та пішки пішли до неї. 

Алессія тихенько постукала в двері, та ніхто не відчинив. Можливо, стара пішла на збір трав. Вирішили почекати. На жаль, того разу, коли були тут, не залишили відьмі кришталь зв’язку і попередити про візит не було можливості.

Хільда незабарилася, та прийшла майже одразу. Вона поставила на свою хату магічне заклинання, яке сповістило про візит давніх знайомих. За допомогою цього заклинання, відьма знала, хто саме приходить, чи то Світлі, чи Темні. Та зараз вона відчула сили Алессії і миттю, покинувши збір трав, попрямувала додому.

- Світлого дня, дорогі гості! - почулося позаду і Алессія повернулась, а за нею і Нілон з Фелісією.

Алессія підійшла до вільми.

- Вітаю з появою спадкоємця, моя люба Царице!

- Дякую! - промовила Алессія і обійняла відьму. - Світлого дня, Хільдо!

- Вітаємо, Хільдо! Перепрошуємо за втручання, та ми у справі, - сумно сказав Імператор.

Хільда запросила гостей до хати і заварила смачний фруктовий чай. Всі сіли до столу і Імператор розпочав пояснювати причину візиту.

- Справи кепські, містере Нілон, та я спробую. - Задумливо сказала відьма і пробіглась очима по полиці з книгами, почісуючи підборіддя в роздумах, у якій саме книзі це закляття.

- Моя книга заклинань мовчить. Розумієте, книга налаштовується на ситуацію, що склалась і створює потрібне закляття, та цього разу - нічого. Вона відмовляється допомагати, - тихо промовила Алессія.

- Це дивно, насправді, бо книга такого рівня мала б щось підказати, - сказала Хільда, підійшла до полиці з книгами й взяла одну, найдавнішу.

Мовчки повернулась за стіл і почала гортати, вишукуючи те саме закляття, яке вона використала для порятунку Фелісії. Всі мовчки спостерігали за нею. Відьма зупинила перегортання книги, підвелась і, нічого не сказавши, пішла до іншої кімнати. За хвилину вийшла, тримаючи у руці атаме невеликого розміру.

- Не турбуйтесь, цей артефакт має світлу енергетику, він вам не зашкодить. Маю зібрати декілька крапель крові у кожного. Містер Нілон і міс Фелісія, ваша кров послужить для пошуку Принцеси Сандрії, а кров Алессії - для пошуку Волена.

Вона зробила маленькі надрізи на руках у кохного, накрапала необхідну кількість крові у різні пляшечки. У ступку насипала необхідні трави, як було описано в книзі. Розтовкла зілля, взяла кров Нілона і Фелісії. Поволі накрапала у ритуальну тарілочку і, сиплячи на кров розтерте зілля шепотіла слова закляття.

Всі затамували подих і, в очікуванні результату, направили погляди на тарілку. Завершивши заклинати, Хільда завмерла, спостерігаючи за зіллям. Кілька хвилин панувала мерва тиша, всі сиділи і не рухались.

Раптом, коли зілля увібрало кров, почало шипіти і пускати дивний зеленуватий дим тоненькою струйкою. Всі перевели погляд на Хільду, яка мотала головою.

- Так не має бути… Тобто, має бути не так… Дим не може з’явитися без вогню...

Швидким рухом накрапала кров Алессії в іншу тарілочку і повторила ритуал. Все повторилося. Відьма взяла книгу і ще раз перевірила, чи все зробила правильно.

- Чи відчула ти батька, Алессіє? - з надією запитала Хільда і повернулась в сторону Нілона з Фелісією, - а ви, може, відчули дочку?

- Нічого… - майже в один голос відповіли всі втрьох.

- Це закляття не спрацьовує з двох причин. Першою може бути смерть того, кого розшукують, іншою - потужні щити, які не пропускають магію. Пробачте, що не допомогла, - сказала відьма і важко сіла на стілець, - сподіваюсь, вони живі, просто недоступні... 

Фелісія закрила обличчя руками, Нілон нервово застучав пальцем по столу, а Алессія ходила по кімнаті, роздумуючи, що ще можна зробити.

- Академія! - раптово зупинившись, сказала Алессія, - нам необхідно навідатись в Академію, негайно! - Нілон подивився питальним поглядом і Фелісія, віднявши руки, також глянула на онуку з питанням в очах. - Дзеркало Істини! Ми жодного разу не звертались до нього. Варто спробувати!

- Згоден, - сказав Нілон і різко підвівся зі стільця, - дякуємо, Хільдо, за спробу допомогти. Маємо повертатись у Кларас.

Відьма провела гостей, та, повернувшись до книги, ще дуже довго перечитувала її, намагаючись знайти хоч маленьку зачіпку, яка наведе її на пошук. Так і просиділа до наступного ранку, нічого не знайшовши в жодній з книг.

***

Портал відкрився в парку Академії. Студенти і викладачі, які знаходились поруч, впізнали імператорський портал, та поклонились в очікуванні правителя. Нілон з жінками вийшов, спішно привітав підданих, та направився до Адміністративної вежі.

Вільмер відчув наближення родичів, та їх пригнічений настрій, швидко вийшов зі свого кабінету, та пішов назустріч.

- Вітаю, брате! - сказав на ходу Нілон і попрямував до Дзеркала Істини. Всі поспішили за ним.