Глава 8: Давній архів

Вони бігли крізь хащі, не чуючи власних сердець, які калатали, наче навіжений шаман у барабани. Гілки сікли обличчя, а сопіння Миколи лунало, як ковальські міхи.

— Колодязь?! — вигукнув Микола, ледве стримуючи лють. — Ти здурів, Святе? Ми кинули своїх під кулями, а ти везеш нас у якийсь зад?!

Святослав не зупинявся, міцніше стискаючи карту:

— Якщо бібліотека — міф, то це єдиний варіант, що залишився. Там — відповіді, Миколо! — наполягав Святослав.

Саша різко зупинилася, притиснувши пальцями губи. Позаду вже чулися кроки.

— Ущелина… Ліворуч! — прошипіла вона, штовхаючи їх у розколину скель.

Вони втиснулися в темряву саме в ту мить, коли перші кулі вдарили по каменю. Пахло сирим мохом і страхом. Вийти на галявину вдалося лише опівночі, коли стрілянина стихла. Місяць визирав із-за хмар, освітлюючи руїни каплиці, а в її центрі — кам’яний колодязь, оповитий корінням дерев. На його краю лежав розбитий підсвічник, а поруч — вирізані в камені символи: півмісяць і вовчий слід.

— Сварог і Сарраґо? — Саша торкнулася знаків. — Вони були союзниками?

Святослав кинув у колодязь камінь. Пройшла мить, перш ніж долинув глухий удар.

— Глибоко. Треба спускатися.

Микола, все ще насторожений, закріпив мотузку:

— Я перший. Якщо щось піде не так — дам сигнал, і тоді тягнете.

Унизу пахло землею й гниллю. Ліхтарик вихопив з темряви:

• стіни, вкриті фресками: вовки, що танцюють під зірками;
• скриню з червоним тризубом — символом Сварога;
• тіло в плащі з вовчим кігтем. Свіжий труп.

— Тут... тут хтось був? — прошепотіла Саша, запинаючись від страху.

Раптом із тунелю вийшла постать. Командир Денис, із пістолетом у руці. Його форма була в крові, але погляд — спокійний.

— Я не думав зустріти вас тут, Святославе, — сказав він. — Це не просто колодязь. Це архів. Тут зберігається правда про наші племена.

— Яку правду?! — вибухнув Микола.

— Що Сварог і Сарраґо — одне плем’я. Розкол стався через зраду вождів. А бібліотека... — він кинув на землю палітурку з написом «Історія Племен». — Вона існує. Але під землею. Цю мапу ми знайшли, відступаючи з поля бою, і занесли в тунель. Тут виявився старий архів. Ми його трохи дослідили. Петро зараз вивчає записи — ходімо до нього.

Денис зітхнув:

— Сергій казав, що ти щось ховаєш. Можеш показати?

— Це мапа, яка привела нас сюди, — мовив Святослав і показав її заступнику.

— Допоможете відновити правду чи знищите її — вирішувати вам, — холодно сказав Сергій.