Глава 4: Невелика зупинка.

Пройшовши один кілометр сталкери помітили, що де-не-де з'являються руїни. Святослав з цікавістю оглядався по сторонах та розмовляв з Сашою. Раптом вони почули постріли та їх положив Сергій. Капітан не зрозув, що сталося але Микола його потягнув на землю. Сталкери швидко згрупувалися та почали чинити вопір ворогові. Ледве відбившись від противників капітан наказав тікати поки інші не прийшли на зрук. Бігли приблизно пів кілометра та вирішили зупинитися. Перевіряючи чи всі цілі заступник помітив, що Микола відвернув ногу. Святослав використав знання з книги та шматком тканини зафіксував його ногу в одному положенні. Вони вирішили зупинитися та перевести дух. Денис рахував, що краще заповільнитися але дійти цілими Сергій погодився. Група стала відновлювати сили поки командування обговорювало подальші дії Святослав з Сашою та Миколою обговорювали пройдений шлях. Між Сашою та Святослав виникла дискусія на рахунок важливості книг. Микола вислухав обох та вирішив, що Святослав правий. Через, що Саша була дуже зла. Перевівши дух було прийнято рішення йти в обхід основного маршруту. Обхід збільшував шлях майже в два рази але він був набагато безпечніше. Цей маневр був безпечніше через те, що шлях пролягав по раніше невідомим стежками там де давно ступала людина. Денис сказав, що це всерівно не буде легкою прогулянкою та зазначив, що чим ближче до руїн тим небезпечніш. Група вирушила на шляху зустрічалася лише велика трава яка сікла ноги, одинокі берези та пишні кущі. Святослав допомагав іти для Миколи оскільки його нога опухла. Сергій почув як щось залізло йому в черевика та й воно рухалося він швидко зняв черевика і побачив, що там всього веретільниця він її викинув та одяг взуття. Через пораненого Миколу вони пройшли небагато. Для відпочинку вибрали невелику печеру. Денис сказав, що тут будем того часу коли Микола не відновиться. Сашу з Святославом послали по дрова а заступника по їжу. Збираючи сухе гілячя вони розмовляли про те, що будуть робити коли повернуться додому. Назбиравши гілок вони повернулися та чекали Сергія. Його не було доволі довго але все ж таки він прийшов під вечір та приніс двох фазанів. Капітан похвалився, що знайшов джерело. Консерв в них залишилося багато тому вони вирішили ними повечеряти а фазанів приготувати на сніданок. Всі лягли спати а Сашу призначили черговим. Святослав ліг спати знову роздумуючи про цінність знань за які вони ризикують. Але його сон тривав не довго. Він почув як хтось його душить розкривши очі він побачив лице невідомого чоловіка. Святослав старався закричати але в нього не вийшло. Тоді він згадав, що в книзі написано якщо ви зіткнулися з диким звіром то потрібно бити в слабкі місця найчастіше це очі та шия. Святослав зібрав всю силу та штрикнув пальцем в око противника через, що той закричав тай ослабив хват. Святославу вдалося його скрутити оскільки він був меншим та слабшим. Тим часом всі піднялися Сергій уже був готовий його вбити. Проте Денис зауважив, що він лише один потрібно його допитати де інші. Ворог розповів, що він був в групі з чотирьох людей і коли вони йшли в полі їх застрелили. Він ще додав, що всі сталкери рвутся в одне місце це підземна бібліотека тому сталкерів буде в десять разів більше. І тут вони зрозуміли, що не лише вони про неї знають. Ворожий сталкер представився Петром та сказав, що його всерівно вб'ють якщо він повернувся в своє плем'я. Він був засуджений на смерть по причині п'яної бійки з вождем. Тому Петро запропонував об'єднатися та принято його до себе в плем'я. З новою інформацією про кількість ворогів Денис з Сергієм немали іншого вибору окрім як неохоче погодитися на його пропозицію. Микола перекрив рану Петру. Його око було сильно пошкоджено тому він наврядче зможе ним бачити. Новоспеченого союзника зв'язали щоб він нічого не зробив поки всі сплять. Саша отримала виговір за те, що заснула на посту. Але все-таки її вирішив замінити Микола. Через нічний інцедент група проспала до півдня. А вже після цього розпочала звичайні справи як полювання та їжа. На цей раз Сергій прийшов з пустими руками і вони були змушені їсти запаси. Але Святослав взяв мотузки і сказав, що буде ставити петлі на звірів щоб полювання було легким.Першим по інструкції з книги було вибір місця для пастки. Святослав шукав місце, де звірі часто проходять. Це видно по витоптаних стежках або слідах. Важливо було обрати місце біля густих кущів або дерев. Це він також прочитав у книзі. Другий етап закріплення петлі: Святослав робив петлю з шнура і закріплював її на гілці або прутику так, щоб петля звисала над землею на рівні шиї звіра. Один кінець шнура прив’язував до міцного дерева або кілка, вбитого в землю.Святослав вирішив, що дуже важливо було замаскувати пастку, використовуючи листя, траву або гілки, щоб вона не викликала підозри у звіра. Мотузки вистачало на вісім пасток. За весь день командир спостерігав за Петром та змушував його працювати. Повечерявши та зв'язавши союзника якому покищо не можна довіряти вони лягли спати. Поставили на чергування Миколу. В нього нога вже майже перестала боліти тому скоро вони будуть вирушати. Микола вирішив відійти в туалет до лісу. Нічого не підозрюючи він йшов аж раптом його повалив на землю вовк та постарався прокусити йому шию. Але Микола її закрив руками тому звір лише царапав його стараючись вхопити за шию. Він згадав як Святослав відбився від нападника. Микола штрикнув пальцем в очі звіра та звернув йому шию. Полежавши на траві разом з мертвим вовком він встав та повернувся з тушкою вовка та розцарапаним лецем та руками до табору. На зміну вийшов Денис та мочувши цю історію посміявся та похвалив Миколу. Ще командир сказав, що через день вони продовжать шлях та відправив Миколу спати. На ранок Петра розв'язали та відправили по дрова. Святослав пішов перевіряти пастки з Сергієм. Саша була відправлена за водою а Микола латав свій одяг який постраждав від зустрічі з вовком. Після цього він з Денисом розбирали вовка. З шкіри вовка командир вирішив зробити накидку для Миколи. Святослав йшов мовчки з Сергієм але заступник різко зупинився. Перша думка в голові Святослава, що Сергій помітив вогорага та насторожився. Але він лише розпочав розповідати про себе та командира. Заступник розповів, що він з командиром знайомі з дитинства та були колись кращими друзями Денис хотів стати сталкером а він вважав це маячнею. Коли їм стукнуло по шістнадцять років то Сергій пішов працювати на ферму а Денис пішов навчатися на професійного сталкера стого часу вони розпочали меньше спілкуватися. Після закінчення сталкероського університету вони зустрілися та розповідали про своє життя після чого вони не бачилися чотири роки. Сергій тільки чув про успіхи Дениса. Щоб побачити друга він пішов вчитися у військовий вуз. Два роки він навчався а й згодом і служив, щоб змогти зустрітися з Денисом. І коли настав той момент коли друзі зустрілися Сергій помітив, що Денис сильно змінився він навіть не впізнав свого друга. Його поводження було дивним він постійно про щось думав та не був сильно балакучий. Після чого Сергій дізнався від свого командира, що Денис таким став після того як в експедиції потрапив у бібліотеку та прочитав заборонені книги. Після цього він поклявся знищити усе, що являється забороненими. Вже тоді він розумів, що з Денисом. Почувши цю історію Святослав здивувався. Вони більше схожі на ворогів а не на друзів. Але Святослав вирішив не задавати лишніх питань. Після чого вони дійшли до пастки та помітили здобич, то був заєць. Обійшовши усі пастки вони добули два зайця та одну лисицю після чого повернулися на базу. Там їх уже всі чекали тільки одного Петра не було. Командир подумав, що він їх обдурив але все-таки він прийшов. Приготувавши їжу всі сіли Денис сказав, що він читав особисту справу кожного та знає коли хто народився після чого привітав Миколу з дев'ятнадцяти річчям. Всі сказали свої привітання. Знову зв'язали Петра та збиралися лягати спати. Святослав мав чергувати потім його мав замінити Сергій. Всі лягли спати після чого Святослав почав роздумувати про історію заступника. В роздумах він зрозумів, що починає змінюватися як командир через книги. Він розумів, що після подорожі не буде таким як раніше. Його лякало те, що він не знав наскільки сильно він зміниться. Згодом через густі роздуми він почув чійсь тихий кашель. Підійшовши він помітив, що це Денис. Його руки та борода були в крові. Святослава охопила паніка але командир швидко його заспокоїв. Він розповів, що ця хвороба повільно його вбиває з років двадцяти п'яти і ніхто не знає, що це за хвороба. Після чого він вмився та ліг спати. Згодом Святослава замінив Сергій. Нажаханий Святослав ліг спати. На ранок група поїла, зібралася та продовжила шлях.