Глава 2: Маєток

Група йшла мовчки, лише вітер  посвистував, кругом було пусто. Лише іноді траплялися наполовину сухі дерева та жовто зелена трава, в повітрі весіла велика безнадія. Під палючим сонцем група думала лише про те, чи виживуть, чи зможуть побачити своїх рідних.

Сталкери вийшли в полудень, але згодом їх застала ніч. Святослава переповняв страх того, що чекає його попереду.

Сергій зауважив, що потрібно розгортати табір, оскільки непроглядна тьма, в якій можуть знаходитись дикі звірі, мародери та недружелюбні сталкери.

Саша запитала, чому зараз тут не зупинитися та розкласти табір.

Денис спинився та розповів, що вони рухаються до закинутого маєтку, який знаходиться за сто метрів звідси. Основним наказом було йти за ним, прислуховуватися та приглядатися в пітьму.

Вдалечені було чути вій вовків. Вітер почав дути дужче та бідняв пічану хмару.

Згодом група прибула до місця призначення. Перше, що побачив Святослав, руїни. Йому було важко зрозуміти, що тут колись жили люди.

Командир відправив Перуна для розвідки приміщення. Декілька хвилин з будинку не лунало ні звуку. Але через короткий час пролунали шум боротьби та постріли.

Саша ринулась рятувати Перуна, але Сергій її зупинив і сказав чекати сигналу. Командир зайшов в будинок перший, а одразу за ним Сергій, який змусив Святослава прикривати тил.

Лише на декілька секунд він побачив дві постаті, які під гучні звуки стрільби упали на землю. Їх убив Денис, вирішивший діяти на випередження,  оскільки він, як командир несе відповідальність за всіх. На землі лежав поранений Перун, його руку зачепила куля.

Сергій зауважив, що в цій місцевості рідко можна зустріти інших сталкерів і вірогідно ,що більш за все це — мародери. Микола надавав медичну допомогу Перуну. Заступник, тобто Сергій, наказав для Святослава і Саші винести тіла, як найдальше, оскільки дикі звірі відчувають запах крові.

Святослав, несучи тіло мородера думав, навіщо людям знання, книги краще ж сидіти вдома, та не приводити себе в небезпеку заради клаптиків паперу.

Дорогою назад ,він з Сашею розповідали один про одного. Саша була круглою сиротою, але її вдочерили і вона росла, як звичайна дитина. В дитинстві вона була дуже допитливою і з малечку мріяла побачити світ, але зараз жалкує. Краще б залишилася  у племені і працювала б собі секретарем. Святослав натомість нічого майже не розповів окрім того, що ріс лише з батьком.

Підійшовши ближче до маєтку ,іх зустрів Олег, якому заступник наказав дочекатись Олександру та Свята. Згодом вони зайшли в дім, табір був уже розгорнутий. Денис сказав, що сторожувати буде він і всі лягли спати.

Святослав через сон почув якесь бормотоня . Прокинувшись , він зміг розібрати :

........нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.......І не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.......

Це було схоже на молитву, яку він раніше ніколи не чув. Святослав зрозумів — це командир. Йому вистачило духу підійти і запитами, що це за слова та що вони означають.

Натомість Денис показав йому чотири книги ”Старий заповіт„,”Новий заповіт„,”Ієвангліє„ та молитовник.

Святослав нерозумів,причому тут ці книги, тоді Денис йому пояснив,що це святі писання християнства ,які є частиною релігії. Святу було цікаво слухати, оскільки в племені був один бог — Ра. Командир попросив нікому про це не розповідати, через те,що книги такого роду були заборонені в племені, а Сергій доповідає все вождю. Денис сказав ,про те що потрібно йти спати, бо зараз на заміну буде виходити вартувати Олег.

Святослав заснув, але не надовго, бо почув крики. Ті крики належали Олегу, якого на клаптики уже дерли вовки. Всі хутко піднялися та почали оборонятися. Згодом вовки втекли.З страхом глянувши на понівечене тіло Олега ,ми зрозуміли, що він лежав вже мертвий.На ранок група вирушила навіть не поховавши тіло побратима.