Книга мовчань 2.0
|präparieren|
Мене розглядають під мікроскопом,
міцно втискаючи пальці в ясна.
Крапає з рота гірко-солона
слина
в отвір трахеї. Крап-
ка.
Пишеш на білому аркуші сотні,
тисячі, — може, мільйони крапок —
з них виростають армії чорних
дір,
затерпає щелепа. Тягне
щось незбагненне — назад, на розтин.
Хочеться вирватись звідси,
вийти,
втім, повертаєшся знову й просиш
різати глибше.
Різати.
Глибше!
Кров пробивається гронами кислих
кульок, наповнених соками шлунку.
Нудить — щось підступає до горла.
Нудить — щось надривається. Глухо.
Хочеться вирватись звідси. Знову:
більше немає [куди тікати?].
Кашель судомить легені сухо.
Дивишся вгору – і хочеш спати.
Очі заплющують руки втоми
[ти вже не в змозі чинити опір].
Зводить — в маленьке і гостре коло —
мʼязи твої вже заслабли. Досить.
Біль закрадається в серце тихим
зляканим звіром, кігтем шкребеться.
Втрати безвпинні й невтомні. Грієш
пальцями змерзлими. Холодно, терпко.
Зуби стискаєш, просишся встати,
втім, залишаєшся тут — і нікýди
більше не підеш. Слина стікає
стінками й липне до кратерів нýтра.
Довго
щось відбувається хиже.
Хочеться бігти — куди? навіщо?
Мляво всміхаються очі. Тиша
більшає, важчає. Вкотре.
Тиша.
_________
Мене
препарують, наче комаху,
ріжуть тонкими вістрями шкіру:
я ж залишаюся тут
і нікуди
більше
не піду.
11–16.12.24
Відредаговано: 09.02.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
