Книга мовчань 2.0
| перетворення |
Нігтем видряпуєш тіло і образ,
твориш себе, наче глиняну тінь,
зморшки вмальовуєш, вилиці, очі,
мову вигадуєш. Дихаєш. Ти
зовні вкриваєшся ранками. Колеш
пальці, торкаючись шкірки,
а втім,
час прокидатися,
час, коли хочеш
вирвати світло із кігтів пітьми.
Так
тобі писано:
статися сонцем,
трапитись радісним болем,
а ще
вирости садом, виплисти морем,
випасти з неба прозорим дощем.
Бути собі — ані катом, ні богом:
жінкою, дóнькою, матірʼю — і
в часі залишитись свідченням дому,
в домі залишитись спогадом стін.
Тож
ти видряпуєш тіло і образ
з чорної теміні світу без слів.
Створюєш простір —
як створюють мову,
значення в форму вплітаючи, і
так
тобі писано:
статися сонцем,
трапитись радісним болем, а ще
бути собі ані катом, ні богом —
простором.
Мовою.
Світом.
Дощем.
09.03—11.05.25
Відредаговано: 09.02.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
