ЕПІЛОГ . «КОЛИ СВІТЛО НЕ СПИТЬ»

Світ огорнула тривожна тиша — тиша перед бурею. Після Пророцтва П’ятірка ще не усвідомлювала, що насправді бачила лише украй малу частину майбутнього. А справжній рух сил відбувався далеко від їхнього погляду.

Темрява збирає себе знову

Десь між світами, у проміжку між Часом і Пітьмою, простір зрушився й утворив круглу залу, схожу на чорний купол. Це не було місцем — радше ідеєю місця. У центрі, на троні з густої тіні, сидів Наергос. Він виглядав… інакше. Не виснаженим, як тоді, у старій лабораторії. Не зломленим, як у світі Темряви. Навпаки — спокійним, майже безмовно величним. Його очі світилися тьмяним сріблом, і кожен подих породжував хвилі чорної енергії, які розтікалися підлогою. Перед ним висів уламок світла — залишок порталу, який не доламався.Уламок, який колись належав стихіям. Наергос простягнув руку, торкнувся його — і кристал тріснув ще більше. Але всередині нього не погасло світло. Навпаки — воно пульсувало.

«Світло не спить…»

— промовив Наергос, і це прозвучало не як страх.

Не як гнів. А як визнання. Переосмислення стратегії Темний володар нарешті зрозумів: він програв не тому, що був слабким. І не тому, що П’ятірка була надто сильною. Він програв, бо зіграв неправильно. Стихії ніколи не підкоряться силою. Вони не будуть служити. Вони не будуть коритись наказам. Але є інший шлях. Він провів долонею над чорною поверхнею залу, і з тіні піднялися силуети — прозорі, мов скло, але темні, мов ніч.они виглядали як відбитки людей, яких ще не існує.

Наергос говорив до них, наче до живих істот:

**«П’ятеро знову об’єдналися.

Вони повернулися сильнішими.

Їхній Кристал пробудився.

Але світло завжди робить одну помилку…

Воно вірить, що Темрява хоче знищити.»**

Він підвівся.

Його тінь розтягнулась на сотні метрів і злилась зі стінами залу.

**«Я ніколи не прагнув руйнування.

Я прагну рівноваги.

І якщо світ хоче порядку —

спершу він має пережити хаос.»**

Головна правда Темряви

Наергос поклав руку на серце — туди, де колись було його ядро сили.

Де колись він втратив усе.

**«У цьому світі світло не спить.

Воно завжди бачить.

Завжди бореться.

Але воно не знає головного:

Темрява — теж живе.

І поки світло пильнує…

Темрява вчиться.»**

На обличчі Наергоса з’явилась перша за довгий час усмішка — холодна, але розумна, ніби він нарешті зібрав ключ від усіх дверей одразу.

Новий шлях Темного Володаря

Трон зник. Стеля залу розсіялась.Замість них навколо виросли коридори — мережа проходів між світами, які ніхто не контролював. Можливо, ніхто й не знав про них. Наергос зробив перший крок.

**«П’ятеро готуються до війни.

Вони шукають простих відповідей.

Але хтось має показати їм:

війна не між світлом і пітьмою…

а між тим, що було, і тим, що ще може народитися.»**

Темрява затремтіла. Світ ще не бачив справжнього Наергоса. Того, який не прагне нищення. Того, який прагне революції. І коли його силует розчинився між світами, світло вперше за довгий час… не змогло наздогнати його.

«Темрява  ще навіть не починала.»