РОЗДІЛ 3. НОВЕ ПРОРОЦТВО П’ЯТІРКИ

Світ дихав важко. Після повернення з Темряви кожна з дівчат відчувала — магія вже не

просто прихована сила, а жива матерія, що просочується у реальність. Небо стало

глибшим, вітер шепотів голосами, яких раніше ніхто не чув, і навіть земля під ногами

здригалася, ніби намагаючись попередити про щось велике.

Але справжнім знаком стало Пророцтво, яке з’явилося у Кристалі П’яти Стихій на

третю ніч після їх повернення.

Олена прокинулася першою — її тягнуло до кристала так, як ніколи раніше. Коли

дівчина торкнулася його поверхні, у повітрі завихрився сліпучий потік світла. Інші

прокинулися від вибуху енергії і встигли лише зблизитися, коли перед ними

розгорнулась видіння-битва.

І те, що вони побачили… стало початком найстрашнішої історії усього їхнього життя.

Видіння Великої Війни Стихій

Небо розірвалося навпіл — одна половина стала вогняною, інша чорно-синьою, як

безодня. Між ними прошивали сотні тріщин, із яких били блискавки. На землі,

розтрісканій і зруйнованій, у хаотичних вирвах кипіли магічні потоки.

⚔ Вогонь проти Води

На горизонті піднімалася стіна полум’я — тисячі вогняних істот, народжених з серця

магми. Їхні тіла були схожі на розжарені скелети, а очі палали хижими іскрами.

Назустріч їм рухалися хвилі водяних створінь: прозорі, мінливі, з тілами, що постійно

перетікали з форми у форму. Вони здіймали океанські вали, що з гуркотом падали на

землю, намагаючись погасити вогняну орду.

Полум’яні гіганти вибухали паром, але на їх місці з’являлися нові — ще гарячіші й

лютіші.

Вода ж, не маючи часу оговтатись, кликала на допомогу бурі та дощі, але небо

відмовлялося їх слухати.

⚔ Повітря проти Землі

У повітрі закручувалися смерчі, всередині яких летіли істоти з крилами з буревію та

очима, що блищали, мов лід. Вони кричали, наче сам вітер втратив розум.

На землі підіймались глиняні титаніди — масивні, повільні, але невразливі. Їхні удари

по землі створювали розломи, які ковтали десятки буревійних істот.

Та вихори не зупинялись — вони розривали титанів на пил, а потім пил знову збирався

у нові земні форми, сильніші, ніж раніше.

⚔ У центрі — Пітьма

Наергос, тепер уже повністю звільнений від своїх обмежень, стояв на чорній вежі з

тіней. Її не могло бути в природі, але вона існувала в цій війні так само реально, як і все

інше.

Його голос розкатувався полем битви:

«Стихії завжди ненавиділи одна одну. Я лише дозволяю правді вийти на

світ.»

Він здіймав руки — і вогонь ставав некерованим, вітер шалів, земля здригалася, а вода

підіймалась штормами. Стихії втрачали розум, палаючи у власній люті.

⚔ П’ятірка на полі битви

У видінні дівчата з’явилися посеред хаосу — доросліші, сильніші, вбрані в бойові шати,

що світлилися відповідно до їх стихії.

— Це ми? — прошепотіла Мара, але її голос тремтів.

Їхні майбутні версії боролися як єдиний механізм:

● Олена стримувала розломи, закриваючи провалля у землі.

● Іскра створювала перешкоди з полум’я, відводячи істот від центру.

● Лія керувала повітрям, намагаючись зупинити некеровані бурі.

● Ная викликала водяних стражів, щоб приборкати потоки.

● Верена — єдина, чия стихія світла боролася проти темряви Наергоса.

Та в якийсь момент П’ятірка у видінні… почала слабнути.

Спершу — руйнувалися їхні об’єднані щити.

Потім — втрачася координація.

І нарешті, кожна стихія почала діяти сама по собі.Пророцтво показало найстрашніше:

П’ятірка розвалюється.

Без них світ приречений.

Пророцтво лунає голосом Кристала

Коли видіння схлинуло, у кімнаті залишилася тільки напруга. Повітря бриніло, а сам

Кристал заговорив голосом, схожим на суміш п’яти голосів — наче всі стихії говорили

разом:

**«Коли Вода згорить,

Коли Вогонь зледеніє,

Коли Повітря падатиме камінням,

Коли Земля стане порохом —

Пітьма підніметься над світом.

Лише П’ятеро разом

здолають Великий Злам.

Але один вибір —

розірве їх назавжди.»**

Дівчата стояли в тиші.

Олена відчувала, як у грудях холоне.

Мара вчепилася за кулон.

Лія перевела подих, але її руки тремтіли.

Ная тихо шепотіла: «Це не може бути правдою…»

Верена стиснула кулаки, намагаючись виглядати сміливішою, ніж почувалась.

Початок Великої Війни Стихій .

Видіння завершилось фінальним кадром: чорна хвиля тіней накриває поле битви, а П’ятірка зникає у світлі. Це була не поразка. І не перемога. Це був заклик. Прокляття. Попередження. І