Світ більше не тримався на рівновазі. Після падіння порталу весь кампус, а за ним — і весь світ — став тремтіти від невидимих поштовхів. Тіні виходили вночі. Стихії втрачали слухняність. А кристали п’ятьох дівчат… тріскали. Ніхто вже не говорив уголос, але кожна з подруг розуміла: їхня магія наближається до межі руйнування. Олена Верес говорила про це ще тоді, коли тріщина з’явилася вперше:
«Колись один із вас зробить вибір.
Найважчий. Та без нього світ впаде».
Тоді це здавалося абстракцією, попередженням, далеким майбутнім. Тепер — майбутнє стояло перед ними, чорне, мов світи Пітьми, що вже змішувались із небом. Стихії не могли з’єднатися. Сили розходилися в різні боки, мов розірвана тканина. Кристал П’яти Стихій, який колись палав єдиним світлом, тепер був на межі розпаду. І тільки один спосіб міг його втримати. Один вибір. Одна жертва. Та жертва, яку ще ніхто не називав уголос — щоб не визнавати її реальності. Але сьогодні вони дізнаються правду. Сьогодні хтось із них стане останнім полум’ям, що утримає світ у рівновазі. Сьогодні починається історія про Жертву Кристала.