Розділ 3. Світ Пітьми

Світ здригнувся вдруге — сильніше, ніж до цього. Тріщина над кампусом розширилася на кілька сантиметрів, але цього вистачило, щоб простір навколо став важким, немов пульсував темним диханням.

— Це не просто розрив… — прошепотіла Ірис. — Це перехід.

— Перехід кудись, — поправила Гейзел, її очі стали червоними від магічної

перенапруги. — Я відчуваю… холод. Глибокий, чужий, ненатуральний.

Рен зробила крок уперед, схиливши голову, щоб краще чути голоси енергій. Її амулет блискавки світився у два рази яскравіше, а по шкірі, немов дрібні іскри, пробігали магічні імпульси.— Це він, — сказала вона тихо. — Світ Пітьми відкриває двері.

З тріщини в повітрі почала вислизати тінь. Не форма, не істота — просто туманний

силует, який не мав контуру, але мав волю.

Він тек, як дим… і водночас рухався, як жива істота.

Ірис відступила назад, вода над її долонею стиснулася в гострий кристал.

— Він… живий?

— Він мислить, — сказала Рен. — І стежить за нами.

Терра торкнулася землі, шукаючи опору. Та земля була холодною — незвично

холодною, так ніби її торкнулася чужа магія.

— Пітьма вкорінюється, — її голос здригнувся. — Вона входить у наш світ через

тріщину. Якщо так триватиме… вона пустить коріння.

Гейзел запалила іскру у своїй долоні — невелике, чисте полум’я. Але навіть воно

тремтіло, ніби боялося темряви.

— Полум’я не слухається… — вона стиснула пальці. — Він поглинає світло.

Селін відчула це останньою. Вітер навколо неї завмер. А тоді… почав дути всередину тріщини, ніби величезна невидима паща затягувала

повітря.

— Лінія між світами всмоктує енергію, — сказала вона. — Це не просто портал… це

ранa. А з ран… витікає те, що утримувало баланс. І тоді сталося неможливе.

Тріщина… відкрилася.

На секунду — не більше.

Дівчата встигли побачити, що по той бік. Темно-фіолетове небо, яке живе і змінюється, ніби рідина. Гострі, викривлені силуети гір, схожих на обвуглені кістки. Океан тіней, що текли замість води. І… очі. Очі, що горіли всередині темряви. Десятки. Сотні. Можливо, тисячі. Вони бачили дівчат.

— Це… — дихання Ірис перехопило. — Це інший світ.— Світ Пітьми, — сказала Рен. — Місце, де народжуються тіні Наергоса.

— Але чому він показався нам? — прошепотіла Селін. — Навіщо?

Тінь, що вислизнула у наш світ, раптом скрутилася, немов чорний дракон зі зламаними

крилами, і враз витягнулася в напрямку дівчат.

Рен різко кинула блискавку — світло розірвало тінь навпіл, але вона… зібралася знову.

— Вона не боїться світла? — вигукнула Ірис.

— Вона боїться лише одного, — сказала Рен крізь зуби. — Кристала.

Всі п’ять амулетів спалахнули одночасно — так яскраво, що тріщина на мить

зупинилася.

Тінь позадкувала.

— Він хоче їх отримати, — здогадалася Терра. — Бо без кристалів розрив стане…

безконтрольним.

Гейзел відчула, як щось у всередині порталу рухається. Наче хтось… підіймається назовні.

— Це не просто тінь, — сказала вона. — Це передвісник.

Той, хто приходить першим, коли портал готовий впасти.

— І якщо він впаде? — прошепотала Селін.

Рен підняла голову до потемнілого неба.

— Тоді Світ Пітьми стане частиною нашого.

І це буде тільки початок.