Розділ 1. Відкриття: портал нестабільний

Олена Верес прокинулася ще до світанку — не від звуку, не від світла, а від тиші. Тиша не була звичайною: вона була важкою, натягнутою, ніби світ затамував подих. Жінка провела долонею над старим різьбленим столом, і кристали, що лежали в центрі, тьмяно спалахнули — кожен іншим кольором. Але світло було неправильним.

Слабким.

Нестійким.

— Так… я це відчувала, — прошепотіла вона, а її голос змішався з шелестом сухих

трав на полиці. — Портал… тріщить. Олена нахилилася, торкнувшись різьби на амулеті роду Верес — він був старший за більшість історій, старший за перші легенди про стихії. Короноподібний символ у центрі раптом спалахнув темно-червоним і вмить згас. Жінка різко вдихнула.

— О Боги… це почалося.

Вона відчинила вікно. Холодне повітря ночі вдарило в обличчя, але разом із ним долинув ледь чутний, невловимий… хрускіт.

Не землі.

Не дерева.

Простору.

Так тріскається світ, коли портал дає першу тріщину.У домі стало темніше — навіть свічки ледь жевріли. Вогонь реагував на магію, і зараз він боявся підніматися. Олена швидко розсунула сувої на столі, знаходячи стародавню карту міжсвітових ліній. На ній — тонка мерехтлива нитка, що вела від світу людей до світу стихій. Нитка була рівною, коли магія перебувала у балансі.Тепер вона… деренчала.

Пульсувала.

Рвалася.

— Якщо порталу не втримати… — вона стиснула пальці. — Світ магії буде відірваний. І всі, хто не встигне повернутися… зникнуть.

Її погляд впав на маленьке фото п’ятьох дівчат, стоячих у колі. Ірис, Терра, Селін, Гейзел, Рен. Їхні кристали вже тріщали. А тепер — тріскав сам світ. Олена різко підвела голову. Десь за межами будинку, в напрямку кампусу, пролунав глухий гуркіт — такий самий, як у ніч Падіння першого порталу.

— Вони мусять знати, — сказала вона, хапаючи плащ. — Поки ще не пізно.

В дверях вона озирнулася один раз. Світ магії здригнувся. І темрява відповіла. Портал був нестабільний. А це означало тільки одне:

Темний Світ починав свій рух.