ЧАСТИНА IV. Падіння Міжсвітового Порталу

Світ завжди здавався дівчатам надійним: небо — там, земля — тут, стихії — у рівновазі. Та рівновага — крихка. І коли тріскає один кристал — тріскає все.

1. Пробудження під руїнами

Портал між світами, який довгі роки був лише рядком у старих хроніках, тепер пульсує під кампусом, глибоко серед забутих каменів. Його світло тьмяніє, вмирає, наче хтось висмоктує з нього останнє тепло.  Зі стін руїн тече холод, який не відчувається шкірою — він торкається душі. Повітря без причини здригається, земля видихає, немов втомлена.

Старі сили прокидаються.

Старі страхи теж.

2. Тріщини в реальності

Першою це відчула Wren. Вона стояла посеред кампусного двору, коли світ навколо раптом ніби зсунувся:  листя на деревах здригнулося без вітру, тіні потяглися вгору, а повітря стало густішим, важчим.

— Ви це… бачили? — прошепотіла вона, озираючись.

Миттю поруч з'явилася Terra; у її долонях дрібно тремтіла земля, немов боялася.

— Ні, — відповіла Terra. — Я це відчула.

Iris підняла голову до неба — хмари рухалися проти вітру. Celine схопилася за груди: вода всередині її тіла неначе змінювала свій ритм. Hazel притисла до себе кристал. Він був холодний. Надто холодний.

3. Темрява наближається

Міжсвітовий Портал — той, що тримає темряву по той бік — почав руйнуватися.Не миттєво, не вибухом. Повільно.  Ниючим, зловісним розривом, який розлізається тонкими тріщинами між світами. Наергос більше не ховається в чужих тінях.  Його сила шипить десь на межі, чіпляється за світ, шукає щілину. Його присутність відчувається: у кожному подиху землі, що стає надто важкою; у кожному сплеску води, що звучить, наче плач; у кожній іскрі, що викручується не туди;  у кожному подиху вітру, що перетворюється на голос.

Це не просто темрява.

Це — щось, що пам’ятає.

4. Вибір, який ніхто не хотів робити

П’ятеро дівчат зібралися перед спуском до руїн.

Ніхто не говорив. Слова більше нічого не важили.

Wren стиснула аркуш зі старими символами порталу.

Terra торкнулася землі, шукаючи відповіді, якої не було.

Celine ковтнула страх, який хвилями піднімався зсередини.

Hazel провела пальцями по тріснутому кристалу, ніби намагаючись його заспокоїти.

Iris заплющила очі і вдихнула: вогонь у її грудях горів нестабільно.

— Якщо портал впаде… — почала Hazel.

— Він впаде, — перебила Wren. — Питання лише — коли.

Тиша згустилася між ними.

— Але ми ще можемо його втримати, — сказала Iris.

Її голос був твердим, хоч пальці палали страхом. — Ми мусимо. Не лише заради себе. Їхні погляди перетнулися.

Це вже не просто боротьба за магію.

Це — боротьба за всі світи.