Книга Друга

А понад обрієм ходила хмара...

А понад обрієм ходила хмара тільна,
Дощі носила в череві своїм.
Понад лісами й степом мандрувала,
Напоєна свободою та вільна
З її наближенням - надія оживала…
І дослухалися: а чи не чути грім?

Так хочеться того благословення,
Яке лине́ по крапельці униз,
Намочить землю, що уже як дзвін,
І спраглий ґрунт, із неба напоє́нний,
Враз випустить з намочених глибин
Трави шаленої неутримни́й стриптиз.

25/06/2024

Валерій Завалко

Подобається

#905 в Різне
#147 в Поезія

У тексті є: лірика, роздуми, життєві ситуації

Відредаговано: 23.09.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись