Книга Друга

На вірш, що мене обпік.

Коли обпікає серце,
Коли випалює душу,
Ми пишем слова, мов лезом,
В якого немає ручки.
Тому наша кров на пальцях,
Тому вона замість чорнила.
Не буде такого часу,
Щоб наша душа простила.
І буде вічно кровити.
І буде ділитися болем.
Інакше не вміємо жити.
Інакше не будем. Не можем.

11/09/2023 13:16

Валерій Завалко

Подобається

#1005 в Різне
#182 в Поезія

У тексті є: лірика, роздуми, життєві ситуації

Відредаговано: 23.09.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись