Книга Друга

А ми навчилися...

                                    Мамо, ото мені уже вісім років,
                                    і виходить, що якщо по нас попаде ракета,
                                    то я ніколи не взнаю,
                                    як воно - жить без війни?

 

      О, плечей твоїх крила рідні.
      Сліз твоїх дорогі діаманти.
      Невичерпна чаша долонь.
      Рана серця твого незагойна.
      І порепаних пу́чок втома.
      Спокій обіймів милих, теплих.
      Це все ти.

А ми навчилися любити і клясти́.
Тримати й проклинати одночасно.
Бо серце трісло. Й шоб трималися мости
Поміж шматочками, повинен будеш ти
Їх поновляти й лаштувати…
І нещастя
І радості
І ненависть
Й любов
По тих мосточках ходять
Ти ж учасник
Шаленого їх герцю
Тож дивись:
Своїх тримай, допомагай,
А враже - проклинай.
Ніколи не здавайся 
і борись.

29/12/2022 - 17/01/2022




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше