Глава 6

1  І от, коли
    розмножилися люди на землі,
    і дочки народилися у них,
2  побачили дочок тих
    сини Божі,
    що дочки ті вродливі,
    тож і брали
    їх за дружин собі,
    яку хто обирав.

3  Сказав Господь,
    не вічно буде Дух Мій
    в людині переможений,
    ось блудить бо вона,
    тому що вона - плоть.
    Тож дні її хай будуть
    сто двадцять літ.

4  За тих часів
    і велетні були,
    так звані нефилими,
    а надто із тих пір
    як стали до дочок людських
    приходить сини Божі.
    І ті - народжували їм:
    це сильні
    здавна славні люди.

5  Побачив Бог,
    що на землі людина
    розбестилась,
    і всі її думки
    і подум серця -
    зло безперестанне,
6  й розкаявся Господь був,
    що створив
    людину на землі,
    і дуже засмутивсь
    в Своєму серці.

7  І сказав Господь:
    з лиця землі я знищу,
    людину, що створив був,
    і скотину,
    і гадів
    і птахів
    небесних знищу,
    бо жаль Мені,
    що їх Я сотворив.

8  А Ной тоді знайшов
    в очах Господніх милість.

9  От Ноєве життя:
    Ной чоловік правдивий,
    непорочний
    в роду своїм;
    із Богом Ной ходив

10 І породив Ной трьох синів
    Яфета, Сима й Хама.

11 А от земля
    зіпсулася пред Божиїм лицем
    і злом наповнилась,

12 І глянув Бог на землю,
    вона ж розпусна -
    бо усяка плоть
    неправедно ходила на землі.

13 І Ною Бог сказав:
    Прийшов тепер кінець
    усякій плоті
    на котру дивлюсь Я,
    бо ось земля
    насильством
    повниться від них,
    й таких
    Я винищу з землі

14 А ти
    зроби собі ковчег
    із дерева Гофер.
    З перегородками зроби,
    і осмоли смолою той ковчег
    зсередини і зовні.

15 І так зроби його:
    у довжину на триста
    у ширину на п"ятдесят,
    у висоту ж на тридцять ліктів буде.

16 І отвір в тім ковчегові зроби,
    на лікоть звузь згори,
    а вхід в ковчег - в боку ковчега зробиш.
    Й три поверхи в ковчегові зроби.

17 Аж от, Я на всю землю ізведу
    потоп великий водний:
    винищити все,
    усяку плоть,
    що дихає під небом;
    усе, що на землі -
    життя позбудеться

18 Та ти,
    з тобою заповіт
    поставлю Я,
    і ти в ковчег ввійдеш,
    жона твоя, й сини
    і невістки твої з тобою увійдуть.

19 А також із усіх тварин земних
    од плоті всякої по парі
    щоб із тобою
    між живих зостались:
    нехай же вони самець й самиця будуть.

20 Й птахів, по роду їх,
    скотини всякої, по роду,
    і плазунів, по роду їхньому з землі
    з усих -
    попарно хай до тебе увійдуть,
    щоби серед живих зосталися.

21 А ти - харчів усяких набери,
    якими лиш харчуються,
    й збери до себе:
    й для тебе і для них
    вони харчами будуть.

22 І Ной зробив усе.
    Як Бог йому велів,
    так і зробив.