Глава 11 Сон, і так може бути

Мить реальності, що вибухнула білою блискавкою перед очима, спотворила звичний простір та змінила вигляд прекрасного дня, що відкривався з балкона казкового району до невпізнанного. Роздвоїв хмарочоси стоявши попереду, викрививши їхню зовнішність від нормальної до розпливчастої. Усе змінилося. Вловлюючи останні найдрібніші іскри ще тієї реальності, що залишилася, почав пильно розглядати склянку прохолодної води, що взяв на кухні. Алекс, з усіх боків намагаючись зрозуміти феномен раптового спотворення візуального сприйняття, який відбувається, і незрозумілий зараз із ним феномен, без відомих на те причин почав думати та мовчати. Не знав того, що ще до того, як прокинувся і спустився донизу, той маленький ненаглядний Карлик уже встиг покласти в склянку води чарівну пігулку, яка має специфічний вплив із наслідками змінивши не тільки сприйняття, а й саму долю, в іншому, протилежному для неї напрямі. Нічого незвичайного він не побачив у простій склянці до того, як заплющив сп'янілі очі, а відкривши, побачив у руці велику вогняну кулю, що віддавала крижаним холодом замість очікуваного тепла. Не звертаючи уваги, і, можливо, не розуміючи ні чого, Алекс підніс її до рота, і проковтнув маленький шматочок вогню, який із легкістю, упереміш із крижаною водою ковтнув. Куля принесла йому незвичайний і чарівний ефект. Несподівано викинув вогняний стакан на зелений газон і сміховино схопив себе двома руками за голову, уявляючи замість нього великий глобус, яким він почав намацувати пальцями, шукаючи різні на ньому країни. Переглядаючи їх, він почав відчувати себе в невагомому польоті над землею начебто пролітаючи над нею з неймовірною швидкістю.

Від розмитого миготіння кольорів у нього запаморочилося в голові:

- Стоп, - він голосно закричав.

Разом із голосно сказаними словами вся кольорова мозаїка всіляких країн світу зникла, зануривши його на мить у похмуру темряву. Від галюцинації, що виникла, Алекс у непорозумінні спустився на перший поверх і демонстративно, незважаючи на те, що він жив сам у великому будинку, сів на крісло, що стояло біля вікна. Не помітивши того, що він уже вирушив у нову для себе подорож не випадково потрапивши в реальність снів. Після випитої пігулки заснув, прокинувшись уві сні в своєму будинку при цьому, не помітивши жодних радикальних змін, які могли б йому зараз підказати про його місце знаходження, але в уже наявному сні, хлопець, продовжуючи думати, що ще перебуває в реальному житті. Зручно розлігшись на крісло-гойдалці, не помітив, як перед ним думки вперше за довгий час спокою почали танцювати румбу. Нез'ясовно і несподівано в цей час над його будинком пролітала біля білої хмаринки і раптово приземлилася на неї і зробила свій перший крок на поверхні хмаринки найпростіша озерна чайка. Хмара втримала на собі вагу птаха. Птах в приголомшенні поставив трикутну лапу, і з подивом подивився на слід, що залишився. Зробив наступний крок, він обережно, не розуміючи дива, що зустрілося на його шляху, повільно, і з переляканим обличчям підійшов до краю обриву. Чайка перекинула на бік голову, і побачила перед собою велику наполовину зелену і блакитну кулю - це була земля. Загостривши очі на збільшення, вона побачила маленький будиночок, що виднівся з-за розряджених матерій розпливчастих хмар, і стояв навпроти дзеркального озера, де сидів господар, усередині біля вікна. Вона видала скрипучий крик, який пробудив Алекса від божевільних думок. Розігнавши їх. Птах полетів.

Алекс залишився наодинці із самим собою. На столі з'явилася чашка гарячої кави з дивовижною хмаринкою, що утворилася над нею, яка за дві секунди перетворилася на тонку нитку та одразу несподівано й безслідно кудись зникла. Ранковий дзвінок різко змінив усі плани не тільки на сьогоднішній день, а й усю його долю. Не приємне підставне сповіщення Карликом Алекса поселило дивне відчуття, став гостем у своєму будинку. Упав обличчям об твердий басейн, що розбив усі мрії, і плани дописати книжку видавши роман у задуманий термін. Тепер перед ним постало зовсім інше завдання, пов'язане з пошуком нової роботи.

- Я не можу повірити, як мене могли звільнити з роботи, - він сам собі поставив запитання.

- Я залишився з усім один. Без роботи, без друзів, і без свого кохання. Зовсім один.

- Хто міг зі мною так жорстоко вчинити, і нещадно покарати несправедливістю моє життя, - він сумно в такт словам почав постукувати пальцем по столу.

Від сьогоднішніх подій, що раптово дістали до найпотаємніших почуттів, він зробив легкий вдих, чи то від радості, чи то від печалі видихаючи мимоволі убік повітря, випадково здувши в далеку для неї подорож маленьку наївну комашку, яка пробігала столом, шукаючи кращого життя. Спостерігаючи за підняттям маленького створіння в повітря, що полетіло до відчиненого вікна, прив'язало за собою погляд Алекса. Він натрапив на незрозумілий факт, який з'явився, і зник за мить ока. Замість очікуваного надихаючого сонця в ранковому вікні, побачив тьмяно палаюче вмертвляючи світлом нічний холодний пустун місяць, який чомусь за мить перетворився на величезну вогненну кулю, де палаюче пір'я вогню блищало над озером. Ранковий дзвінок маленького Карлика різко змінив не тільки нудне життя Алекса, а й саму його реальність. На його очах шкіряний гаманець зі справжньої шкіри, забитий зеленими купюрами, що лежав над каміном на поличці різко зменшився і перетворився на бідний портмоне та почав пахнути голодом.

- Що це було? Містика, - він з подивом подивився на гаманець.

Це був простий трюк Карлика. У цей час, маленький забіяка, ще стрибаючи по дахах будинків, і той, хто випадково зазирнув до нього в гості з містичним знаменням надприродних сил, наповненого портмоне грошима на порожній.