Глава 10 Родіон знаходить себе

Подолав довгий, важкий, незвичайний і виснажливий для душі шлях. Зайшов в останні двері. Пройшов десятки кілометрів безлюдним островом і зайшов не в одні загадкові двері, а острів був не схожий на жодну з бачених ним за все життя реальностей, і цей світ був зруйнований невідомо чим, він зумів дійти до кінця шляху і вже дізнатися правду.

Родіон, придивившись, побачив перед собою людину в білому лікарському халаті, яка сиділа на стільці. Алекс, сидячи на стільці, спочатку підняв ліву руку і поворухнув нею, а потім праву, і наводячи різкість у розпливчастій в очах картині. Подивився на ноги, сподіваючись побачити там старі пошарпані черевики, де пальці, що викочувалися через розірвану носку, були взуті через розірвані шкарпетки. Але хлопець побачив зовсім інше взуття. На ньому були новенькі без подряпин і пилинок звичайні кавові мокасини. Алекс зі здивуванням оцінив їх, тому що Родіон очікував побачити себе в зовсім іншому вигляді, а вигляд у нього був потерпілого від краху моряка, який залишився без нічого до цього моменту, і він був одягнений у пошарпаний після довгих випробувань старий одяг. Алекс легким рухом долоні погладивши чисті штани, підняв голову і побачив, як праворуч від себе сидить у дзеркалі справжній себе. Нарешті, через такий довгий період Родіон побачив своє справжнє обличчя. Переляканим голосом і з нотою радості, він голосно закричав на весь кабінет;

- Не може бути. Це ж я.

Родіон весь цей час був Алексом. Родіон став Алексом. Він завжди був ним. Тільки через деякий час, коли йому довелося подолати всі випробування всередині себе, він зумів пройти внутрішній шлях у кабінеті терапевта і стати самим собою. Алекс здійснив свою подорож своїм зруйнованим світом разом із лікарем-терапевтом. Втратив себе після трагедії, що трапилася в його житті, і йому довелося пройти такий довгий шлях для того, щоб знову стати собою, і це сталося одночасно з дівчиною Інгою, яку він зустрів. Залишив трагедію життя в минулому. Родіон, перебуваючи всередині Алекса, пройшов довгий шлях через страждання, втрату себе і людину, яка знову набула сенсу життя. Після поставленого запитання дівчини Інги вирушив не гуляти навколо озера, а на сеанс до свого терапевта. Він разом з ним пройшов довгий шлях через свій світ образів, почуттів і загадок, щоб знову почати жити, і побудувати себе заново, і створити нового себе. Доклав усіх зусиль на кушетці у терапевта лише з однією метою, щоб змінити себе і стати новою людиною. Від самого початку, щойно він втратив Ліану, і до самого останнього сеансу, а він був сьогодні і закінчився ось тільки зараз, шукав нові почуття, і змінював свою долю, проживаючи з доктором шлях свого зруйнованого внутрішнього світу, а ним виявився безлюдний острів. Пройшов довгу і важку дорогу. Він пройшов дорогу героя. Усередині себе сам вирішував ким він був і ким стане. Він став людиною, яка набула нового сенсу життя. Подолавши свої емоції минулого, що застигли під шаром страху, тривоги та вкриті зверху самотністю, він зумів знову їх пережити і змінити себе. Вивчивши в міру свій зруйнований острів, зустрівся з багатьма чудесами, про які не знав і не здогадувався до початку першого сеансу з терапевтом. Цей світ знаходився всередині. Трохи пізнавши свій внутрішній світ, зрозумів, що водою й океаном була його дивна і невпізнанна для нього самого підсвідомість, яка таїла загадки і не розгадки. Чорною пантерею, що супроводжувала по дорозі до останніх дверей моряка, а вона від самого початку плавала просторами океану в одному човні з Родіоном, була почуттям зради, через яке він за власним бажанням вирушив далі у свій внутрішній світ для нового відродження, і дійшов до останніх дверей. Пантера була сенсом подорожі. Алекс втратив те, що кохав. Цим безцінним почуттям страху була дівчина, а зруйнованою домівкою острів, а знайдений наприкінці шляху замок став новим для нього духовним життям і початком зцілення.

Алекс подивився на лікаря і тихим голосом сказав:

- Лікарю, що зі мною сталося?

Терапевт утримав паузу в тридцять секунд, і обдумуючи відповідь, подивився на хлопця та заговорив повільним упевненим голосом, зупиняючись на кожному слові для виразного викладу речення, що склалося:

- Шановний Алекс, ви весь цей час перебували під гіпнозом, і немає приводу для занепокоєння. Ви пам'ятаєте, як усе відбувалося на кожному сеансі. Ви йшли в глибокий сон, а потім поверталися з нього і ми з вами згадували все, те, що з вами там відбувалося, аналізуючи кожну ситуацію.

Алекс подивився на лікаря:

- Уже згадую.

Лікар подивився на Алекса:

- Не лякайтеся. Усе, що ви бачили, це відбувалося тільки у вашій уяві й не більше. Ви пам'ятаєте, що ніхто не має права, крім вас, блукати вашим внутрішнім світом і змінювати в ньому механізми вашої психічної діяльності. Наша терапія проходила під вашою згодою. Пам'ятаєте, я вам казав, що не маю права втручатися у ваш внутрішній світ і змінювати ваше життя. Я тільки можу відкоригувати за певними параметрами ваше психічне здоров'я для нормального життя.

Зі здивуванням подивився на лікаря і тихо сказав:

- Ви вибачте мене за не скромне запитання.

Лікар подивився:

- Так, я вас слухаю.

Подивився на підлогу і почав говорити:

- Мене зараз найбільше цікавить те, як я сюди потрапив. Я багато чого забув.

Лікар подивився на Алекса в очі:

- Ви не пам'ятаєте, як кілька годин тому самі до мене прийшли і захотіли провести свій черговий сеанс терапії.