Глава 6 Галюцинації

Алекс прокинувся від божевільного і важко усвідомлюваного сну, а він оговтався у себе вдома, і намагаючись зрозуміти його сенс, і те навіщо йому з'явилося таке сновидіння, він, прокинувшись від сну, яке важко забути, шукав у собі сили для упокорювання із залишеною уві сні Прокопенко Інгою для нього повідомлення. Без неї стало важко дихати та не міг повірити, що це був лише сон, а не реальність його життя.

Алекс тихо сказав:

- Невже сон може бути кращим, ніж саме життя. Такого не може бути, але це правда. Я не можу повірити, що це все мені наснилося. Намагався осмислити і зрозуміти сенс зустрічі уві сні з Інгою, яка не носила логічного для нього пояснення і причини сновидіння, що виникло, яке не має сенсу.

Тихо про себе сказав:

- Може в щасті немає сенсу. Може просто потрібно жити і не шукати жодних відповідей на сенс і просто насолоджуватися життям. Не знав про що думати і як прийняти такий хід подій. Хапаючи себе за серце, зберігав почуття, що відродилися уві сні, і не відпускав їх. Переживав нестерпну тугу, пов'язану з тим, що він усього лише познайомився з нею у вигаданому світі, який не має жодного зв'язку зі справжньою реальністю.

У цей час, десь далеко в невідомому світі зі схожими запитаннями в такому ж самому стані перебував на острові і ставив він їх самому собі простий моряк, і не мав при цьому жодної відповіді. Родіон почувався самотньою людиною і перебував у незвичному розгубленому стані. Перебуваючи сам на острові, пройшов не великий шлях і піднявся на наступний поверх, який був ще одним кроком на його загадковій долі. Піднявшись сходами, він поставив сам собі запитання:

- Навіщо я тут? Хто мене сюди прислав? Яка причина всієї моєї незрозумілої подорожі?

Не міг повірити собі й зрозуміти, як сюди потрапив і чому саме він тут опинився, а не хтось інший.

Родіон тихо сказав:

- У кожного з нас своє життя і свій шлях, де б ми не були і ким би ми не були, кожна дорога окремої людини має свою оригінальну стежку, не схожу ні на чию. Кожна стезя має свій сенс. У кожної живої істоти своя неповторна доля з наявними в ній подібностями з іншою долею, але вона аж ніяк не може бути ідентичною, і кожному з нас необхідно зрозуміти і прийняти своє призначення і пройти свій шлях до кінця. Я ж Родіон і ні хто інший і ні ким іншим, ні коли не був. У мене немає більше сил. Я не знаю, що робити і куди йти далі.

На цей момент, коли зіткнувся з труднощами і йому шалено хотілося додому, а як йому раніше здавалося, нестерпне пекло, сповнене робочим хаосом і домашніми плутаниною сімейного життя з постійними дзвінками друзів, раніше ввижалося, що він не може терпіти, і набридливо ставився до нього, а зараз це був для нього рай.

Родіон знову тихо про себе сказав:

- Зіткнувшись із труднощами, і тільки тоді ми починаємо розуміти й цінувати те, що колись нам здавалося непотрібним і таким, що не варте ні чого для нас.

Тут на самоті й забутті почав розуміти справжні цінності дружніх стосунків, те чого він ніколи не цінував, а завжди надавав перевагу зовсім іншим привілеям, як-от фінансова вигода, спілкування заради задоволення своїх майбутніх планів. А час він витрачав, якщо в ньому була дня нього користь, і тепер він залишився сам.

Родіон, тихо поглядаючи на всі боки, сказав:

- Світ змінюється тоді, коли ми переглядаємо своє внутрішнє ставлення себе до зовнішнього оточення.

Настав той самий момент, коли він відчув важливість простих, здавалося б, незначних речей, які мають справжню радість у житті, і те не підроблене щастя, що його всі так шукають, але в зовсім іншому місці, там, де його ніколи не було, й ніколи не буде, а там буде лише обман самого себе та змарнований час на надії й мрії, які завжди ведуть до реального щасливого життя.

Родіон поставив сам собі запитання:

- Куди я йду? Навіщо я сюди прийшов? А що як за наступними дверима ховається те, що я так довго шукав. Але що найголовніше в житті? Гроші, слава, влада або ж простий затишок, якого мені завжди не вистачало, а тепло, спокій із поруч відданими друзями, я це все не цінував. Може я не даремно тут опинився і мені необхідно подолати цей шлях, який відкриє мені всю про мене правду, але, що це за таке дивне місце? Чому я тут опинився? Ось у чому питання.

Прислухався до темної прірви, що утворилася всередині, яка наспівувала собою мелодію невідомості, забираючи сили йти далі до своєї мети.

Родіон сказав:

- Іноді наша внутрішня невідомість поводиться як дракон, що поглинає вогнем все живе на своєму шляху, з яким нам необхідно битися і здобути над ним перемогу. Невідомість краде з нашої душі наші сили, і прагнення, ставлячи нас в ув'язнення, одягаючи на очі темну пов'язку, з якою ми йдемо все далі в пащу дракона, що поглинає вогнем і спалює надію. Поборовшись із ним, ми здобудемо не тільки силу, а й упевненість у собі, яка дасть нам більше, ніж у нас було. Кожна перемога незалежно, де вона була всередині або зовні, завжди винагороджується, але цю винагороду необхідно побачити.

Піднявся на другий поверх і побачив сталеві холодні стіни, що не відображали жодних усередині нього почуттів, наче ці стіни були його почуттями, в яких у ньому не було життя і правди. Він застиг на місці й почав розмову із самим собою:

- Нехай буде, так як було велено невідомою волею. Я розумію й усвідомлюю лише свою безвихідь, у якій немає мого вибору, і я, невідома для себе людина, зобов'язаний змиритися зі своєю безпорадністю та відсутністю належного, як я раніше думав, вибору, якого в мене ніколи не було. Я обманював сам себе протягом багатьох років, і мені доводилося лукавити і жити ілюзією, яка надає мені вибір тієї ж ілюзії. Чинити опір проти вищих сил - це все одно, що перетворитися на птаха і полетіти далеко в космос, де немає землі і води. Я втік зі свого шляху, і спробувавши обдурити саму долю, залишився сам. Ні. Так я тільки ще більше перетворю себе на втікача, що ховається від самого себе. Я сподіваюся, мої слова будуть почуті і той, хто створив цей чарівний світ загадок і таємниць, допоможе мені знайти спокій і відкриє мені правду і дасть на мої запитання відповіді.