Глава 2 Знайомство

Це була перша зустріч, незнайомця для Прокопенко Інги і незнайомки для Олександра Миколайовича. Прокопенко Інга до нестями сподобалася Алексу, а він їй невідомо. Дівчина для Алекса на своєму вираз обличчя залишила загадку, а хлопець не мав уявлення про те, як відбулася їхня перша зустріч, і як вона до нього поставилася. Подивилася вона на нього як на просту людину, яка шукала роботу, або більше. Звернула вона на нього увагу як на хлопця, чи ні, і він нічого не зрозумів з її перших слів.

Дівчина Прокопенко Інга подивилася на Алекса і невимушеним тоном сказала:

- Доброго дня. Я Прокопенко Інга. Вибачте мене за довге очікування. Роботи у нас багато, впродовж цілого дня бігаємо то туди, то сюди, а на підбір персоналу немає часу, - на її маленьких губах з'явилася нотка смутку.

Алекс почув її голос, і завмер на місці. Уперше відчув такий чарівний дзвінкий дзвінкий тон, що не порушує спокою.

- Здрастуйте, Прокопенко Інго, я радий з вами познайомитися, мене звати Олександр Миколайович, але можна просто Алекс.

- Добре, Алекс. Ви заповнили анкети? Запитала Прокопенко Інга.

- Так, - Алекс відповів їй білою посмішкою.

- Давайте їх сюди, - сказала Прокопенко Інга і простягнула маленьку акуратну ручку назустріч Алексу та взяла заповнені анкети, а потім сказала, - чудово Алекс. Я за кілька хвилин повернуся.

Симпатична працівниця відділу кадрів спокійно розвернулася маленькою спиною до хлопця і повільно пішла до свого кабінету. У нього виникли, теплі почуття до маленької дівчинки. Оживили в ньому життя. Не встиг отямитися від її чарівної зовнішності, як незнайома дівчини, яка здивувала хлопця рівно за сім хвилин, вийшла зі свого кабінету і стала на те ж саме місце. Алекс весь цей час сидів на стільці. Інга подивилася на нього з висоти, і тихим голоском сказала:

- Алекс пройдіть у мій кабінет.

- Так, звісно, - одразу дав їй відповідь.

Алекс задумливо встав зі стільця і повільно подивився у бік вікна.

Несподівано в нього влетів з боку вулиці віршований промінь сонця, пронизавши гострим мечем скло, і освітивши приміщення теплом. Промінь приземлився на підлогу, розкидавши вогняні кулі, що утворилися від зіткнення, по всьому холу, а потім своєю тінню різко проковтнув їх, і повернув простір у колишній холодний вигляд. Алекс вдихаючи, її приємний цитрусовий аромат парфумів полетів із зачарованим виразом обличчя слідом за Прокопенко Інгою в її робочий кабінет. Усередині кабінету були розташовані один навпроти одного три столи, два з них стояли біля вікна, і за ними сиділи роботи-дівчата, з корисливим поглядом, і вони дивилися щохвилини у вікно. Дівчата, що сидять за столом, якнайшвидше хотіли на свободу. Подалі від офісної метушні, і ближче до сонця. Алекс подивився в їхні очі, але вони не звернули жодної уваги на його присутність. Не тільки поведінка Алекса змінилася, а й самовираження Прокопенко Інги стало іншим. Увійшовши всередину маленького приміщення, вона взяла на себе роль суворого судді, який виносив остаточне рішення щодо прийняття кандидата на роботу в їхню компанію молочної продукції. Чарівна дівчинка Інга сіла із суворим виразом обличчя за невеликий дерев'яний стіл. Сказала холодним тоном:

- Сідайте, Олександре, сідайте, - вказала правою рукою на німий стілець, що стояв біля столу, і додала, - у вашій анкеті написано, що ви вже не працюєте, і вас звільнив директор за незрозумілими вам обставинами.

- Не правда. Голосно сказав Алекс.

- А що, правда? З цікавістю запитала Прокопенко Інга.

- Мене тільки сьогодні вранці звільнили, - відповів Алекс.

- Добре, - сказала Інга.

- Навіщо шукаєте роботу? Знову запитала вона.

- Мені сьогодні Кіт сказав, що я довгий час сиджу вдома, і не працюю, і вказівним тоном наказав шукати хоч якийсь заробіток, - відповів Алекс.

- У нашому житті все буває, - сказала Інга.

Алекс сказав тихим голосом:

- Дивно якось це все. Мій Кіт мені таке сказав сьогодні вранці?

Алекс задумався і знову тихо про себе проговорив, так що б його ніхто не почув:

- Чудеса, та й самі лише чудеса, а не життя простака.

Він подивився у вікно і прошепотів собі під ніс:

- Незвичайний день. Як уві сні.

Сидячи навпроти Алекса, маленька дівчинка Прокопенко Інга підняла високо догори своє маленьке злегка округле підборіддя, глибоко вдихнула, і на одному лише видиху видала за одну хвилину всю інформацію про майбутню роботу, а потім сказала:

- Вам усе зрозуміло?

- Так, - голосно відповів Алекс.

- Добре. Наступного разу привезіть із собою всі інші документи для повного оформлення, - сказала Прокопенко Інга.

- Коли вам привести всі інші документи? Перепитав Алекс.

- Я вам обов'язково повідомлю, коли ви нам знадобитеся як співробітник, - вона сказала і загадково посміхнулася, подивилася йому в очі та додала, - до зустрічі, - легким голосом вимовила Інга і випровадила Алекса з кабінету.

- До побачення. Відповів Алекс.