Передмова

Книга, яку ви тримаєте в руках, не є книгою. Це дзеркало. І якщо ви дивитеся в нього, знайте: воно дивиться у вас у відповідь.

Історії, записані тут, відбулися в місці, що зветься Таверна Забутих Дзеркал. Не шукайте її на мапах мандрівників чи в архівах істориків. До неї веде лише один шлях — шлях глибокої внутрішньої спраги. Це місце, куди душа приходить помирати, щоб народитися знову.

Я бачив, як до її порога прийшли четверо.

Один ніс на плечах вагу всіх книг світу, але його душа була порожньою. Другий ніс на поясі меч, що підкорив народи, але не міг дати ради власній бурі. Третя несла в серці любов до всієї краси світу, але ця любов була золотою кліткою. Четвертий ніс у кишенях золото, здатне купити царства, але не міг купити й миті спокою.

І я бачив того, хто їх зустрів. Вони називали його Аліф.

Він був схожий на цю першу, пряму літеру абетки — простий, цілісний, непохитний і завжди вказуючий на небо. Він був не стільки відповіддю, скільки віссю, навколо якої оберталися їхні поламані світи. І ця книга названа його ім'ям, бо кожна розмова в ній, як і кожна літера, починається з цього мовчазного, незмінного Початку.

Тому не поспішайте, гортаючи ці сторінки. Цей текст не призначений для розуму, що звик аналізувати й поспішати. Він для серця, що вміє слухати.

Читайте повільно. Зупиняйтеся. Прислухайтеся до тиші між словами, бо саме там промовляє Аліф. Не намагайтеся зрозуміти — намагайтеся відчути. Не читайте її, а дихайте нею.

Якщо ви шукаєте готових відповідей, закрийте цю книгу. Вона їх не дає. Але якщо ви принесли з собою власні питання і спраглу душу, тоді ласкаво просимо.

Ця книга — лише поріг. Двері відчинені. І за ними на вас чекає не інша історія, а ваш власний внутрішній Аліф — ваша цілісність, ваша тиша, ваше повернення додому.